Загальна тенденція декоративно-прикладного мистецтва 1970-х – поч. 1980-х рр. пов'язана з пластичними пошуками, де теми, образи, асоціації йшли від природи, так званого «натурстилю» У межах цього напрямку працювали майже всі митці київської школи художнього скла. Хоча тема природи, навколишнього світу була однією з провідних у художників скла впродовж 1970-х рр. Проте виділяються два етапи, що послідовно змінювали один одного. Спочатку це були суто декоративні форми, в яких можна побачити прототипи утилітарного посуду, і тема природи вирішувалась за допомогою певного кольору та візерункових наліплень. У ІІ-пол. 1970-х рр. поступово на перший план виступає чиста пластика, кольоропластика, форми якої походять від природних прототипів. В цілому, можна відзначити, що 1970-ті - поч. 1980-х рр. для київської школи художнього скла - це період розквіту, інтенсивних творчих пошуків, експериментів. Хоча пошуки за спрямуванням носили різновекторний характер, але мета їх була одна - розширення образної виразності творів.

В кін. 1980-х – 1990-х рр. у київській школі скла позначились тенденції до розширення тем, функцій, технік творів, менш чіткими стають видові ознаки, відокремлюється напрямок, що можна означити як мистецтво пластики. У межах виставкового напрямку відбулись кардинальні зміни, саме у концепції "авторського скла". Ідейне, філософське, емоційне навантаження творів сприяло формуванню нової естетики художнього скла. Ці тенденції активно розроблялись, як концепція сучасної склопластики, на міжнародних симпозіумах у Львові, де брали учась кияни А.Балабін, С.Кадочников, С.Сміян, В.Дудін [35; 74].

Прояви постмодернізму, певною мірою, торкнулись київських художників скла. Втілення його ідей відбувалося не без впливу декоративних автентичних традицій, проте підкреслювався сучасний творчий індивідуалізм. Зміни просторової концепції творів неминуче спричиняли трансформацію образів, що простежується у творах В.Дудіна, С.Кадочникова. Виникає ціла низка творів київських художників, що викликають асоціації зі склом доби модерну.

Прикметно, що у зазначений період, на який припадає занепад виробництва заводу, інтенсифікується виставкова діяльність школи. Відбулась низка персональних виставок А.Балабіна (1994), І.Зарицького (1996), С.Голембовської, О.Гущина, Л.Митяєвої (1998) у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва, а також у галереї "Ірена" у Києві виставки А.Балабіна (1993) та С.Кадочникова (1997). Остання колективна виставка митців київської школи художнього скла - "Українське художнє скло та фарфор" (1997, Український Дім, Київ). Ці виставки, демонструючи кращі здобутки школи, водночас, підводили підсумки ЇЇ діяльності. Слід зазначити, що однією з характерних рис київської школи художнього скла, що було гарантом успішного розвитку та високого художньо-технічного рівня творів, була і є висока обізнаність представників школи з усіма ланками технологічного процесу та взаємопорозуміння і усвідомлення творчої відповідальності кожної ланки у ланцюгові взаємин технолог- виконавець- художник.

В ІІ-пол. 1990-х рр. на Київському заводі художнього скла склалась така загальна ситуація - художній, фаховий потенціал митців та майстрів був високий, але техніко-технологічні показники, що погіршувались через економічні фактори, обумовили занепад виробництва. Наприкінці 1997 р. гігантскляної промисловості України - Київський завод художнього скла - не утримався у складному сьогоденні і погасив печі.

Київська школа художнього скла є самобутнім і навіть унікальним явищем у вітчизняному декоративно-прикладному мистецтві, чий цінний практично-творчий досвід і сьогодні до кінця не використовується, проте за сприятливих умов може стати тим підґрунтям, на якому київська школа художнього скла зуміє відродитися повною мірою, щоб зайняти заслужено високе місце в системі координат вітчизняного та світового мистецтва.

Досвід практично-творчої діяльності Київського заводу художнього скла та мистецької школи, що виникла і виросла на його основі, свідчить, що запорукою успішного існування та розвитку школи художнього скла є збалансованість виробничо-економічних, технологічних і творчих пріоритетів, втомливість кадрової політики, реальна оцінка перспектив на майбутнє.

Успішна діяльність та активний розвиток київської школи художнього скла у період Її піку розквіту у ІІ-пол. 1960-х - 1980-х рр. зумовлюваласьбагатьма чинниками, такими як творче використання львівського та ленінградського мистецького досвіду, заохочення націленості творчого колективу на виявлення самобутніх рис київських виробів, стійкість зорієнтованості на кращі традиції та надбання українського художнього скла і пошук можливості їх практичного застосування в сучасних реаліях. Творчі стосунки з представниками інших шкіл склярства сприяли збагаченню київського скла, не спонукаючи до нівелювання прикметних стильових ознак.

Отже, підводячи підсумки, слід зазначити, що Київський завод художнього скла належить до числа провідних підприємств художньої промисловості України, що стало базовим підґрунтям для формування та становлення такого феномену, як київська школа художнього скла.

Наявність чинників та прикметних ознак, що визначають змістове поняття "школи" у мистецтві в цілому, і галузі художнього скла, стійкість їх побутування, матеріальне втілення, виражене у типологічному репертуарі форм, прийомах та засобах декорування, характерних стильових ознаках, що стали "візиткою" підприємства при збереженні "індивідуального обличчя" його провідних митців, свідчить про правомірність існування і вживання у науково- мистецтвознавчому обігові терміну київська школа художнього скла.

3.2. Типологія виробів зі скла в інтер`єрному середовищі

Те, як ми сприймаємо світ і оточуючі нас предмети, надзвичайно залежить від світла, і саме тому зв'язок між світлом і матерією має дуже важливе значення по відношенню до предметів, які оточують нас кожний день.

Ми не будемо тут розглядати фізичні характеристики світла, а поговоримо про світло як про об'єкт серед об'єктів і про здатність матеріалів поглинати або відображати світло. Технологи та дизайнери у різних країнах працюють над створенням матеріалів, які б по-новому інтерпретували взаємодію світла