ХОРОВІ КАПЕЛИ БОГДАНА ВОЛОСЯНКА ТЕНДЕНЦІЇ, ЗДОБУТКИ, ПЕРСПЕКТИВИ

Магістерська робота

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………

Розділ І. Життєвий та творчий шлях Богдана Волосянка

1.2.Становлення творчої особистості Б.Волосянка як диригента

Розділ ІІ. Музично-хорова та культурно-громадська

діяльність Богдана Волосянка.

2.1. Основні етапи становлення і розвитку чоловічої хорової капели села Радча.

2.2. Музично-творча та концертно-виконавська діяльність

чоловічої хорової капели «Сурма».

Розділ ІІІ. Мистецько-творчі здобутки Богдана Волосянка.

Висновки……………………………………………

Список використаної літератури………

Нотографія……………………………………

Додатки………………………………………

ВСТУП

Відродження України, її духовності, неможливе без рідної пісні, яка жила із своїм багатостраждальним народом і дійшла до нас як дорогоцінний скарб, що підтримував душу українця протягом всього його життя, передавався у спадок з покоління в покоління.

Український народ на перехрестях своєї нелегкої долі ніколи не розлучався з рідною піснею, яка була йому супутницею на пшеничному полі, в тяжкому бою з ворогом і в неволі на чужині. Українська пісня пройшла випробування на невмирущість і зараз чарує мільйони людських сердець, сіяючи дивовижною чудо-квіткою у різнобарвному вінку світової народної творчості. Краса цієї чудо-квітки народжена добротою української душі, мальовничістю української природи, багатством і щедрістю батьківської землі, розмаїтими філософськими роздумами про суть людського буття. Історія світової культури знає чимало митців наділених могутнім творчим потенціалом, у багатьох сферах матеріальної і людської діяльності. Універсальною є та особистість, яка через всебічне засвоєння культури і багатогранність життєдіяльної функції досягає значних творчих результатів, що сприяють духовному розвитку народу і епохи.

Завершення другого, початок третього тисячоліття – це віха в осмисленні нових тенденцій розвитку людства та пошуку власної стратегії у майбутньому. Подальше входження України у світовий простір супроводжуватиметься відчутними зрушеннями в усіх її сферах: політичній, соціально-економічній, інформаційній, духовній, культурній тощо.

Особливого значення нині набуває формування особистості в системі духовної культури, її естетичного відношення до праці де найбільш повно розкриваються духовні сили, формуються її високі моральні якості.

Музична культура – це процес функціонування в матеріальному і духовному просторі людства зразків музичного мистецтва, тісно переплетений із соціальною свідомістю та суспільно-історичною епохою. Водночас – це процес невпинного розвитку, взаємопроникнення і творчого удосконалення різноманітних музичних жанрів. Ділянками детального вивчення є пісенно-хорове мистецтво, композиторська діяльність, видавнича справа. Наукові джерела та спілкування із Богданом Волосянком дали можливість отримати достовірну інформацію про цілісну систему фактів, проаналізувати творчу діяльність окремих колективів хорового мистецтва Галичини, уникнути суб’єктивності, вигадок і сумнівів. Ми намагалися якнайповніше дослідити усі наявні факти, які дають змогу точніше відтворити достовірну картину магістерського дослідження.

Людині властиво організувати ситуації, що дають можливість одержувати насолоду. Засадовою, стосовно цих ситуацій, є трудова діяльність, у процесі якої розкривається сутнісні сили людини, її безмежний творчий потенціал.

У цьому плані постать Богдана Михайловича Волосянка – надто характерна. Універсальною є ця особистість, яка через всебічне засвоєння культури і багатогранність життєдіяльної функції, досяг значних творчих результатів, що сприяють поступальному духовному розвитку епохи.

В когорті видатних творчих особистостей нашої України чимало яскравих митців, чия діяльність суттєвим чином вплинула на розвиток культури. До їх числа належить і наш земляк, винятково обдарований, людина високої творчої енергії, організатор просвітницького музичного руху, заслужений працівник культури, композитор, вчений, а також доцент медичних наук – який лікує не тільки душу, а й тіло людей. Художній керівник народної самодіяльної чоловічої хорової капели села Радча та народної самодіяльної чоловічої хорової капели "Сурма" Івано-Франківської державної Медичної Академії - Богдан Михайлович Волосянко.

Митець мав вплив на розвиток багатьох галузей музичного життя Прикарпаття. Проте відсутність окремого наукового узагальнюючого дослідження про особистий внесок у розвиток культури нашого краю, та про життєвий і творчий шлях Богдана Михайловича, зумовило мене до вибору теми магістерської роботи: Хорові капели Богдана Волосянка, тенденції, здобутки, перспективи.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Після проголошення незалежності України інтерес до історії музично-хорового руху має постійну тенденцію до зростання. Проблематика, пов’язана з цим явищем, розглядалася багатьма музикознавцями, але найбільш вагомими виявилися здобутки, в яких увага дослідників була зосереджена на вивченні процесів виокремлення національних ознак музичної культури порівняно з іншими традиціями, що мали вплив на неї.

Позитивний досвід у цьому напрямку демонструють наукові розробки, присвячені аналізу творчості та просвітницької діяльності тих, хто розбудовував українську музичну історію на теренах Західної України в умовах, коли території, що входять сьогодні до її складу, тривалий час перебували під диктатом різних державних та національних ідеологій. Особливо помітним він став у ХІХ столітті, досягнувши своєї критичної межі у передвоєнний та післявоєнний періоди ХХ століття.

Така складність історичного буття українського етносу не стала перешкодою для збереження ним власних традицій та розвитку на їх основі своєї культури в усіх її формах, про що свідчать праці М.Білинської, Ю.Булки, Й.Волинського, Р.Горака, І.Гриневецької, К.Демочко, М.Загайкевич, Л.Кияновської, М.Пономаренка, С.Процика, М.Черепанина, Ю.Ясіновського, в яких розглядається діяльність західноукраїнських митців кінця ХІХ – першої половини ХХ століття у її багатоаспектних вимірах. Проте зорієнтовані ці музикознавчі розвідки на питання, що висвітлюють специфічність становлення національних музичних традицій на території галицького краю, що входив до складу Австро-Угорщини і певний час підпорядковувався польсько-галицькому територіально-адміністративному устрою. Галицька музично-культурна спадщина представлена у мистецтвознавчих дослідженнях або в контексті цих зв’язків, або у вигляді окремих нарисів, журнальних та газетних статей. Отже, на сьогодні немає досліджень, які б системно і цілісно відтворювали протікання культуротворчого процесу у цьому ареалі, і в тому числі, його складової – музичної творчості.

Посилює необхідність більш предметного вивчення галицької культури наявність чисельної кількості яскравих постатей диригентів – В.Пащенка, В.Їжака, Я.Крушельницького, В.Зваруна та