Магістерська робота - Хорові капели богдана волосянка тенденції, здобутки, перспективи
77

репертуару капели становили твори зарубіжних українських класиків, хори з опер. Духовна музика, давні українські народні пісні, стрілецькі та повстанські пісні. Золотий фонд репертуару капели становили пісні на слова Т.Шевченка: «Закувала та сива зозуля» (хор із «Вечорниць» до драми «Назар Стодоля»), П. Ніщинського, «У туркені по тім боці» (хор бранців із «Гамалії») М. Лисенка, «Тече вода в синє море» Я. Смеричанського, «Думи мої» С. Воробкевича, «Заповіт» та «Реве та стогне Дніпро широкий» К. Стеценка, «Спи, Тарасе, Батьку рідний» в запсі та обробці В. Захарченка, «Мені тринадцятий минало» Б. Шептура. Значно збагатили виконавчу палітру співочого колективу геніальної обробки українських народних пісень м. Леонтовича: «Отамане, батьку наш», «На добраніч, усім на ніч», «За річкою, за Дунаєм», «Гаю, гаю, зален розмаю», «І в Києві на ринку», «Ой зійшла зоря». Радчанська капела неодноразово брала участь у святкування відомого українського композитора Дениса Січинського, стала лауреатом першого конкурсу хорових колективів, названого іменем композитора. З цієї нагоди скарбниця колективу поповнилася такими його творами, як «Коби я був пташкою», «Даремне, пісне», «Святий Боже». Широко представлена в репертуарі капели духовна хорова музика: «Услишим, Господи» І. Лаврівського, «Боже великий, єдиний» М. Лисенка, «Да ысполнятся» А. Веделя, «Достойно эсть» С. Давидова. Є у Радчі свої знаменитості. Син першого керівника хору Богдан Шип тур, який з десятирічного віку співав й акомпанував хористам. Закінчивши середню школу, він пішов вчитись до музичного училища, де створив свої перші пісні та інструментальні композиції. Перед ним відкрилися двері Львівської державної консерваторії ім.. С. Крушельницької. Після закінчення класу композиції, який вів професор А. Кос-Анатольський. Богдан повернувся до Івано-Франківська викладачем училища, яке закінчив. Згодом його обрано головою об’єднання самодіяльних композиторів СРСР, він – лауреат обласної комсомольської літературно-митецької премії імені Ірчана. Чимало професіональних колективів виконують твори В. Шиптура. Пише він і для своєї рідної капели. На її концертах можна почути Богданові хори «Червоний мак» на слова В. Сосюри, «За мир і щастя» на слова М. Нагнибіди, «Живиця на спомин» на слова Марії Влад. Радчанський хор став своєрідною лабораторією творчості Б. Шиптура. Хорова капела стала для Богдана Шип тура першоосновою його творчого шляху. Багато уваги приділяли радчанські хористи відродженню ще заборонених стрілецьких пісень, які користувалися неабияким успіхом у слухачів. Це такі твори, як: «Бо війна війною» й «Пиймо друзі» Р. Купчинського в обробці Б. Шиптура і Б. Волосянка, «Видиш брате мій» Л. Лепкого на слова Б. Лепкого в обробці О. Міньківського, «Засяло сонце золоте» І. Несільського «За Україну» М. Вороного в обробці Б. Шиптура і Б. Волосянка, «Гей ви стрільці січовії» М. Леонтовича, «Повіяв вітер степовий» в обробці Б. Шиптура, «Човен хитається» в обробці Є. Козака. До 50-х роковин Українського Повстанської Армії підготували партизанські пісні «Рости, рости черемшино» та «Гей у лісі на поляні» в обробці Б. Волосянка. Творчу палітру капели доповнювали хорові твори тогочасних молодих українських композиторів «Гей, браття-опришки» та «Ковалі» А. Кос-Анатольського, «Мій Києве» У. Карабиця, «Ой на горі, на горі» й «Вівці мої вівці» в обробці М. Гринишина, «Карпати» І. Шамо, «Не всихайте, пишні квіти! Є. Козака, «Зелений мій краю» Б. Дерев’янка, «Гомін, гомін по діброві» з опери «Богдан Хмельницький» К. Данькевича. Більшу частину свого репертуару Радчанська капела виконує без супроводу, але деякі твори співає під фортепіано. На думку Б. Волосянка баян чи акордеон не годяться для супроводу академічного хору. Довгий час концертмейстером капели був викладач Івано-Франківського музичного училища імені Д. Січинського Станіслав Стахмич. Завдяки його невтомній праці під час репетицій і концертних виступів співаки мали змогу прилучитися до кращих творів вітчизняної й зарубіжної класики, відчути всі тонкощі хорового співу. Пам’ятним був виступ капели на республіканському семінарі хорових диригентів, який проводив 1976 року Київський інститут культури. Після виступу радчанців вийшов на сцену народний артист України Семен Дорогий, підняв руку одного з хористів і сказав: «Подивіться на ці спрацьовані мозолясті руки і послухайте цей чудовий спів!». Незабутніми залишилися враження сільських аматорів і від участі в святі слов’янської пісні 1989 року, де вони представляли українське мистецтво і де капелу стоячи вітали щирими оплесками слухачі в Даугавпільському музично-драматичному театрі. В Кіровоградській області, де капела виступала під час кампанії до Всеукраїнського референдуму, доводилося співати при свічках, проходячи через ряд заборон місцевих чиновників. Щороку капела виступала перед односельцями, жителями старовинного містечка Тисмениці, Івано-Франківська, брала участь у всіх обласних та республіканських оглядах-конкурсах, фестивалях самодіяльного мистецтва. Радчанські хористи були учасниками святкових концертів в обласному центрі та столиці. І де б вони не виступали – в Києві чи в Каневі, Львові чи Івано-Франківську, в містах чи селах Прикарпаття, у Москві чи Талліні – їхні пісні хвилювали людей до глибини душі. Мистецтво хорового співу настільки міцно увійшло в життя радчанців, що вони не уявляли свого життя без нічних репетицій і виступів. Від репетиції до репетиції, від концерту до концерту шліфували і відточували свою майстерність хористи с. Радча. З творчим завзяттям і наполегливістю щораз більш набували вони навиків хорового співу. Б. Волосянко прагнув донести до слухачів складність і красу хорової пісні. Уважне ставлення до скарбниці пісенної культури піднесло капелу до рівня провідних колективів України. Та поряд з успіхами, виникало чимало труднощів. Деякі із цих труднощів капела змогла подолати, а

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22