В третьому розділі «Мистецько-творчі здобутки Богдана Волосянка» зроблено аналіз мистецько-творчих здобутків Богдана Волосянка в період його диригентської діяльності в Заслуженій самодіяльній чоловічій хоровій капелі села Радча та народній чоловічій хоровій капелі «Сурма» Івано-Франківської Медичної Академії.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження оприлюднені у виступах на звітно-науковій конференції студентів Прикарпатського національного університету ім.. В.Стефаника 2008 року.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у збірнику студентських робіт «Евріка» 2009 року.

РОЗДІЛ І. ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ БОГДАНА ВОЛОСЯНКА

1.Становлення творчої особистості Богдана Волосянка як диригента.

Великій епосі потрібні

великі люди.

Я. Гашек

Україна багата яскравими талантами. Це і письменники, і художники, і співаки, і актори, і диригенти, і композитори та інші. Серед відомих митців, чиїми здобутками може пишатися Прикарпаття є – з однієї сторони - лікар, кандидат медичних наук, доцент, з іншої – музикант, талановитий диригент, художній керівник двох чоловічиххорових капел, самодіяльний композитор, культурно-громадський діяч – Богдан Михайлович Волосянко, який зумів через все життя пронести в своєму серці. безмежну любов до музики і ствердження того, що "музика – це душа людини", яка стала протягом багатолітнього творчого буття його життєвим кредом.

Станіславщина - дивовижний край, оповитий пеленою швидкоплинних річок, стрункими горами, які потопають у зеленному смерековому покривалі і здається от-от торкнуться небесної блакиті. Серед такої мальовничої прикарпатської природи видніється невеличке село Старий Лисець, яке весною купається у суцвітті садів, а зимою виблискує біленькими сніговими перлинами забавлячись із сонячним промінням. У такому казковому краю зродилося кохання Михайла Івановича Волосянка до Марії Іванівни Голянської. Зігравши весілля у 1929 році, з’єднались закохані серця. Проте, із-за певних обставин, в скорому часі, переїхали до Польщі, в місто Варшаву.

15 жовтня 1930 року на небі засяяла маленька зірочка - у сім’ї Волосянків народився син – майбутній відомий на Прикарпатті диригент - Богдан Михайлович Волосянко.

Батько – Михайло Іванович Волосянко 1908 року народження, уродженець села Старий Лисець Тисменицького р-ну, Станіславської області, студіював медицину. На той час українські землі перебували під диктатом різних держав та національних ідеологій. Така складність історичного буття українського етносу не стала перешкодою для збереження ним власних традицій та розвитку на їх основі своєї культури та освіти.

Саме на той час Галичина була під владою Польщі, тому можливості вчитися на Україні не було, і М.Волосянко змушений був їхати студіювати медицину аж у Варшавський університет, де він навчався на державній формі навчання, але з умовою, що після закінчення університету поверне ті кошти, які дала йому держава на здобуття освіти. Закінчивши навчання, Польща зобов’язала молодого медика служити в Польській армії, яка знаходилась в Познанському воєводстві, в місті Кортошин, де він пропрацював до 1939 року.

Мати – Марія Іванівна Голянська народилася 1910 року в селі Парищі Надвірнянського р-ну, Станіславської області, у сім’ї священика і також здобула вищу освіту - отримала фах педагога, приватно вчилась грі на фортепіано, працювала концертмейстером. Свій талант до музики вона передала маленькому Богданчику який зростав у інтелігентській сім’ї де любили і поважали національні традиції, мову, культуру, звичаї. Саме сім’я для Богдана була осередком зародження любові до музики.

Крім Богдана, в сім’ї Волосянків народилось ще двоє дітей, сестра Мирослава 1938 року народження, брат …….. 1939 р. народження. Батьки старались прищепити їм любов до народного мистецтва, і особливо до музичного фольклору.

З 1930 по 1934 рік сім’я Волосянків проживала у місті Варшаві. В домі завжди панувала українська атмосфера і звучала українська пісня. Проте, перше слово маленький Богданчик вимовив польською мовою, але згодом навчився говорити і українською мовою. Довгими вечорами на чужині 4-річний Богданчик, сидячи на маленькому кріселці, зачаровано слухав мамину гру на фортепіано, і сам пробував легко натискати на клавіші. Батько, Михайло Іванович, помітивши талант хлопчика та бажання навчатися гри на музичному інструменті, в 1934 році найняв приватну вчительку з музики, до якої приводили його займатися на фортепіано. Приватні уроки музики були для малого Богданчика джерелом здійснення мрій та натхнення, джерелом зародження великої любові до музичного мистецтва, яке згодом стало не просто його захопленням, а й змістом життя.

Та нажаль, воєнні події, які почали розгортатися у Польщі під час І світової війни зруйнували уставлене, гармонійне життя сім’ї Волосянків. Чотирирічного Богдана батьки привезли на Україну в село Парище до материних батьків. Батько Богданчика змушений був повернутися до Польщі і не мав можливості часто приїжджати в Україну до дружини і сина. А в 1939 році Михайло Іванович пішов на фронт.

В ті страшні роки війни та в період голодомору доводилось жити родині Волосянків. Дитинство Богдана чуло ридання матерів, що божеволіли від горя над фронтовими похоронками, він бачив трагедію війни – спалені і зруйновані села, страшні знущання царського війська над мирними українськими жителями, серед яких було багато дітей.

Те, про що люди боялися й подумати – велику війну й велику біду – приніс світанок 1 вересня 1939 року, коли фашистська Німеччина здійснила напад на Польщу. Ця подія ознаменувала початок Другої світової війни. Початок довгих, холодних років, які забрали життя багатьох людей, сплюндровані села і міста, безліч скалічених людських доль, - все це відбувалося на очах малого Богдана. Висвітлення трагічних сторінок історичного минулого (1939) доказало, що поряд із позитивними в суспільно-політичному житті, економіці, науці, культурі і мистецтві, були і трагічні. З останніх місяців 1939 року