Володимир Штогрин «Галицька зоря» 12.04.2000 р. Дрогобич.

Дуже пам’ятним для хорової капели «Сурма» був виступ у обласній філармонії Івано-Франківська на честь свого сорокаріччя. Зал був вщент заповнений шанувальниками співу самодіяльної народної хорової капели. Ювілейний концерт складався з двох відділів. Звучали пісні на слова Т.Шевченка «Думи мої, думи мої», із поеми «Гамалія», «У туркині по тім боці», «Наш отаман Гамалія», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Бандуристе, орле сизий». Всі мали можливість переконатися, як лікарі вміють лікувати не тільки тіло, але й душу. Оваціями зал сприймав усі музичні твори, що виконувала хорова капела, бо ж хіба можна спокійно сприймати пісню «прощаюсь, ангеле, з тобою» (сл.і музика Л.Лепкого), чи арію Андрія і хор – молитву з опери «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського, стрілецьку пісню-романс (сл. і музика Р.Купчинського) «Накрила нічка», або пісню на слова Ю.Федьковича «Гуляки».

Пам’ятним цей концерт є для Богдана Михайловича Волосянка ще й тим, що його вела внучка п. Волосянка поетеса, лауреат премії ім. М.Підгірянки Ірина Лембрик.

Кожен виступ хорової капели «Сурма» супроводжувався оплесками і великим емоційним піднесенням слухачів, поціновувачів музично-хорового мистецтва. Вони оновлювали свій репертуар новими творами українських та зарубіжних композиторів. Чималий відсоток пісень, які звучали у виконанні хорової капели становили обробки незмінного диригента і художнього керівника капели Богдана Волосянка.

У його творчому доробку більше 100 обробок українських народних пісень. Більшість із них видав книжкою «Співає чоловічий хор». Крім різноманітних за жанром народних пісень (серед них чимало жартівливих), є пісенні зразки на мелодію і слова Л.Лепкого, Я.Ярославенка, І.Воробкевича, Р. Купчинського, поетичні тексти Т.Шевченка, М.Вороного, Томаса Мура, заборонені колись стрілецькі пісні. Музикознавці високо оцінили талант і роботу п. Волосянка. Спеціаліст у музичному мистецтві Богдан Шиптур відзначав, що Богдан Волосянко дуже майстерний і талановитий композитор та сам Богдан Михайлович не вважає себе композитором. Постійно підкреслює Богдан Михайлович, що він перш за все лікар, а музика – відпочинок. Але творчі досягнення хорової капели «Сурма» доводить, що це не просто відпочинок, а тяжка щоденна праця, праця яка потрібна людям, - бо, як відомо, музика теж лікує.

Творчий доробок капели відомий на Прикарпатті, в Україні та за її межами.

1995-ий рік – капела стає дипломантом (Диплом ІІ ступеня) Всеукраїнського конкурсу-фестивалю пісні та поезії «Воля», м. Івано-Франківськ.

В 1996-мі році капелі присвячено звання «Аматорська народна хорова капела».

1997-ий рік – капела стає дипломантом (Диплом І ступеня) Всеукраїнського конкурсу-фестивалю пісні та поезії «Воля», м. Івано-Франківськ. Перемоги, які здобуває капела ще більше стимулюють колектив, запалюють ентузіазм і бажання ще вищих звершень.

У 1997-му році «Сурма» бере участь у фестивалі «Лемківська ватра» у місті Ждиня (Польща). Поляки теж належно оцінили спів хорової капели і кожний пісенний твір сприймався дуже емоційно і піднесено. Були квіти, овації і визнання їхнього таланту сусідами-поляками.

Двічі, у 2001-2004 роках – капела ставала дипломантом (Диплом І ступеня) ІІІ і ІV –го Всеукраїнського фестивалю-конкурсу народного хорового співу ім. Порфирія Демуцького, які відбувалися у Києві. Хористи не зупиняються на осягненому, наполегливо працюють, вивчають нові твори, виступають, гастролюють у сусідніх областях.

У 2002 році, хорова капела «Сурма» з перемогою повернулася із Всеукраїнського хорового конкурсу, присвяченого 25-річчю з дня народження Миколи Леонтовича. Серед багатьох учасників конкурсу «Сурма» у своїй номінації стала лауреатом і була нагороджена Дипломом ІІ ступеня. Авторитетне і вимогливе журі, до якого входили народний артист, академік і професор, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, Леся Дичко, Павло Муравський, Євген Савчук та інші визнані фахівці високо оцінили виступ «Сурми», зокрема концертмейстера Ніни Михайлів, солістів Василя Садовського, Михайла Турянського, Богдана Дебенка, Йосифа Библюка, Володимира Кващука та їхніх товаришів. До цієї перемоги долучився ректор мед академії Євген Нейко, який всіляко посприяв у поїздці «Сурми» на такий престижний конкурс.

Вручаючи нагороду хористам з Івано-Франківська, голова журі Анатолій Авдієвський наголосив: «Ви лікуєте не лише тіло, а й душу людей. Україна і пісня – нерозлучні. І поки живе пісня – житиме й Україна. Отож співаймо і буде слава Україні!». «Сурма» відгукнулася на заклик до пісні Анатолія Авдієвського подальшим своїм піднесеним шляхом, продовжуючи співати і у піснях прославляти Україну, її мову, культуру, традиції.

2002-ий рік приніс хоровій капелі ще одну перемогу. «Сурма» стає володарем Гран-прі ХІІ-го міжнародного гуцульського фестивалю, що відбувався у м. Косові, Івано-Франківської області.

В той час, коли брудна продукція заповнює телеекрани, а роль батьків заводиться до заробляння грошей, хто займеться вихованням прийдешнього покоління, як не такі самодіяльні аматорські колективи як «Сурма». Адже пісні, які виконує цей колектив покликані жити вічно і нести людям силу, натхнення, віру у краще майбутнє. Пісні хорової капели вчать оптимізму, любові до рідного краю, до навколишньої природи, української мови, традицій. За той внесок, який вони вносять у скарбницю духовності Українського народу, за виховання молодого, покоління в дусі свободи і любові до людей, «Сурма» та її керівник повинні бути гідно поціновані на державному рівні.

Десь я чув таку легенду: «Колись люди одної країни були веселі й щасливі, бо єднали їх рідні пісня і слово. Та злі сили спіймали пісню, обірвали їй крила і замурували глибоко в підземеллі.