Івано-Франківський театр на той час, був один із кращих в Україні. Новаторський напрям, інтерпретації творів, прагнення до життєво-достовірного реалістичного зображення на сцені, висока вокально-сценічна і хореографічна виконавська культура артистів, яскраво виділяли його з поміж інших театральних закладів. Крім головного диригента ,на той час тут працювали помічники диригента…………………………………………………,режисер……………………………………………………………………………,художник….……………, солісти…………………………., актор, та багато інших прекрасних митців, майстерністю яких захоплювався Волосянко. Водночас Богдан постійно відвідував концерти Державної заслуженої хорової капели «Трембіта» які приїжджали на гастролі до Станіславова, творчий рівень якої, на той час, завдяки плідній праці відомого майстра хорової справи П. Муравського, був дуже високим. Слухаючи спів цієї хорової капели, Богдан Волосянко мріяв про те, що колись і його чоловічий хор с. Радча зазвучить на такому ж високому рівні. Богдан Волосянко активно прищеплював селянській громаді любов до хорового співу, та виховував почуття національної гідності на кращих зразках української хорової культури, включаючи до репертуару твори: М. Лисенка, К.Стеценка, М. Леонтовича, С. Воробкевича, М. Вербицького, Д. Січинського, Д. Бортнянського, А. Веделя, С. Людкевича, та інших, а також власні обробки народних пісень. Досить часто, культурні заходи проводились по селах Івано-Франківщини, існували на засадах ентузіазму. Керівництво Радчанської сільради, не виділяло на це кошти. Не дивлячись на це Богдан Михайлович продовжував свою працю, і ця праця не була даремною.

У 1956 році хоровому колективу с. Радча було присвоєно звання «Народна самодіяльна хорова капела УРСР». З того часу хорова капела с. Радча Тисменицького р-ну, займала призові місця на численних республіканських оглядах – конкурсах.

У 1958 році капела знімалась у фільмі «На крилах пісні» у кіностудії О. Довженка.

У 1965 році Богдан Волосянко нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР; таку ж нагороду отримала і хорова капела під його керівництвом.

У 1967 році йому присвоєно звання «Заслужений працівник культури УРСР», а капела одержує звання «Заслужена народна хорова капела УРСР».

У 1969 році бере участь в урочистостях з нагоди сторіччя Естонського Свята Пісні в місті Таллін.

У 1985 році хорова капела нагороджена дипломом Виставки досягнень народного господарства.

У 1988 році – стає переможцем республіканського конкурсу «Сонячні кларнети», а в 1989 – 1993 рр. є дипломантом першого та другого республіканського конкурсу хорових колективів ім. М. Леонтовича. Виступає з концертами в різних містах, зокрема у Львові, Москві ( Кремлівський палац на ХХІІ з’їзді КПРС) та Ленінграді, неодноразово в Києві, містах та селах Кіровоградської області (1991р.)

Богдан Волосянко досяг високих щаблів хорового мистецтва, але ніколи не забував про те, що він є також і лікарем.

Свою медичну кар’єру він теж намагався підняти на високий рівень. В 1963 році Богдан Михайлович перейшов на роботу в Івано-Франківський медичний інститут на посаду клінічного ординатора (на конкурсній основі) кафедри пропедевтичної терапії. А з 1964 року стає асистентом цієї ж кафедри. Він зарекомендував себе вмілим спеціалістом, майстром своєї справи, готує кандидатську дисертацію на тему: «Дошлункова оксигенотерапія хронічної серцевосудинної недостатності», а в 1968 році захищає дисертацію і в цьому ж році ВАК СРСР Богдану Волосянку присвоює наукове звання доцента цієї ж кафедри.

За весь період роботи в медичному інституті Богдан Михайлович опублікував тридцять три наукові праці. Наукова кар’єра Волосянка теж склалася вдало. Навіть і не віриться, що одній людині може бути посильно домогтися стількох досягнень, та ще й в різних за своєю специфікою напрямках. Знаючи, що Богдан вдало керує хоровим колективом у с. Радча, який уже став відомим на всю країну, партком просить його залишити Радчанський чоловічий хор і натомість створити студентський хор на базі інституту. Богдану не просто було залишити хоровий колектив у Радчі, але через політичну кризу, хор не мав фінансової можливості для існування. Хорова капела існувала завдяки ентузіазму і великій любові хористів до пісні. Богдан Михайлович розумів, що Радчанському хору нічим не зможе допомогти, – не зможе врятувати його від розпаду. Волосянко погоджується на пропозицію тодішнього ректора Станіславського медичного інституту Євгена Нейко і створює хор зі студентів і викладачів медичного інституту. Назва залишається тією ж що була у «старому» хоровому колективі— «Сурма», що означає клич. Творчий доробок капели «Сурма» швидко став відомий на Прикарпатті, в Україні та за її межами. Хорова капела часто гастролювала по містах України.

У 1995 році капела стає дипломантом (Диплом ІІ ступеня) Всеукраїнського конкурсу-фестивалю пісні та поезії «Воля» м.Івано-Франківськ.

У 1996 році капелі присвоєно звання «Аматорська народна хорова капела».

У 1997 році хорова капела «Сурма» стає дипломантом (Диплом І ступеня) Всеукраїнського конкурсу-фестивалю пісні та поезії «Воля» м.Івано-Франківськ.

У 1997 році – бере участь у фестивалі «Лемківська ватра» у м. Гдиня (Польща), а в 2001 -2004 роках капела стає дипломантом (Диплом І ступеня ) ІІІ, ІV Всеукраїнських конкурсів-фестивалів народного хорового співу імені Порфирія Демуцького, м. Київ.

У 2002 році «Сурма» стає дипломантом (Диплом ІІ ступеня) ІV Всеукраїнського конкурсу хорових колективів імені М.Леонтовича, м. Київ. В цьому ж році, капела стає володарем Гран-прі XІІ Міжнародного гуцульського фестивалю, м. Косів Івано-Франківської області, а в 2003 році бере участь у Всеукраїнському хоровому фестивалі «Передзвін».

За період двохтисячного