У металообробництві XVII-XVIII ст. набуло поширення виробництво масштабних декоративно-монументальних творів, часто пов'язаних з архітектурою. Це литі дзвони, ювелірні вироби, царські ворота, окуття престолів, шати ікон і великі оправи євангелій ливарної і ковальсько-слюсарної роботи.

Невеликих і середніх розмірів металеві предмети, що нерідко були справжніми творами декоративно-прикладного мистецтва, виготовляли ювеліри-золотарі, ливарники, ковалі, конвісари та ін.

Найвизначнішим осередком ювелірства у XVT-XVIT ст. був Львів. Львівські золотарі виготовляли всі можливі коштовні речі, починаючи від посуду і закінчуючи дрібними прикрасами. Серед шляхтичів і заможних міщан особливим попитом користувався так званий львівський пас. Це широкий шкіряний пасок, суцільно вкритий срібними або золоченими платівками прямокутної форми. На застібках часто подибуємо фігурні сцени з міфологічними постатями, зображеннями лицарів і королів.

Народні майстри художньої обробки металів, яких ремісники зневажливо називали "партачами", працювали у найдоступніших галузях: ковальстві, бляхарстві, дрібному ливарництві та ювелірстві. Більшість з них залишалися селянами, тобто займалися ремеслом у вільний від обробітку землі час.

Художні вироби народного ковальства не були чисельними й переважно стосувалися обладнання будівель (хрести, дверні клямри, клямки, ручки тощо), окуття возів, саней, скринь і т.д. Ужиткова ковальська продукція: сокири, коси, серпи, сапи, підкови переважно виготовляли без прикрас.

Окуття скринь, навпаки, було "лицем" посагу молоді. Таке окуття мало традиційний набір конструктивних (нарізники, скріплювальні штаби, завіси) та декоративних накладних елементів (спіралі, квіти, птахи).

Декоративно-ужиткове мистецтво - це велика область мистецтва, яка служить для художнього формування матеріального середовища, створюваного людиною.

Народне ювелірство побутувало на Подніпров'ї та Слобожанщині, зважаючи на багатовікову традицію ношення у святковому одязі дівчат і жінок великої кількості прикрас - насамперед хрестиків, намист, браслетів, сережок. Сільські і міські народні ювеліри виготовляли свою продукцію з дорогоцінних металів невисокої проби, а коштовне каміння замінювали різнобарвними скельцями, їм було добре відомі ливарництво у глиняних формах, імітація, гравіювання нескладних візерунків, штампування, золочення амальгамою тощо.

Найпоширенішим виробом був хрест. Майже всі чоловіки, жінки і діти носили, зокрема, гладенькі натільні хрестики, оздоблені гравіюванням. Великі литі хрести виконували з міді, білого сплаву або срібла на подобі складного ажурного плетива, прикрашували скельцями та гравіюванням. Штамповані хрести, найчастіше із рельєфним зображенням будь-якого святого, виробляли на Київщині.

Розділ ІІ. Різновиди хрестів

2.1 Символіка хреста

Звичай носити хрести сходить до перших сторічь християнства. Під час гонінь хрести зображалися на тілі або носилися таємно зі страху переслідувань, а також щоб язичники глузуванням або діями не паплюжили святиню. У житті православного християнина хрест відіграє особливу роль – символа приналежності до Христової Церкви. У символічній формі він служить для викладу Православної віри (богослов'я хреста) і прославлення Спокутної Жертви Христової, а також символізує хрестоносіння .
Натільний хрест захищає християнина від підступів бісівських. За словами Іоанна Кронштадтського “Хрест завжди для віруючих є велика сила, що звільняє від всякого зла, особливо ж від злих дій ненависних ворогів”. А старець Савва Псково-Печерський писав: “Християнин без хреста - це воїн без зброї, і ворог легко може здолати його”. В народі хрест і хресне знамення вважалися найвірнішою зброєю для боротьби з нечистою силою. Так, їжа, осінена хресним знаменням, укріплює не лише тілесні, але й душевні сили людини, хресним знаменням осіняли речі, щоб вони приносили як матеріальну, так і душевну користь. Ходити без натільного шийного хреста вважалося на Русі великим гріхом. Слову і клятві людини без хреста не довіряли, а про безсовісних і злих людей казали що “хреста на них немає”. У народі говорили, що не можна спати без хреста, знімати його під час купання - людина залишається тоді без захисту від злих сил.
Натільний хрест завжди був об'єктом християнського мистецтва в якому побожні майстри намагалися передати неописанну красу Животворящого Знаряддя нашого викуплення. Св. Андрій Христа ради юродиви й, що бачив Хрест Господній в раю, куди він був вознесений Світлим Ангелом, свідчив, що вид Небесного Хреста Господня прекрасний і “подібний веселці”, цілуючи Його він “сповнився великою радістю і відчував пахощі, сильніше за райські”. Відгомін цієї небесної краси майстри намагалися передати через особливу символічну мову матеріалів і форм натільних хрестів. Канони церкви не регламентують строго форму натільного хреста, що і обумовлює їх різноманіття. В той же час існує особлива символьна мова форми, матеріалу і прикраси натільних хрестів.

Є декілька основних зображень хрестів:

Грецький хрест
Грецьким хрестом називають хрест, у якого лінії мають рівну довжину, перпендикулярні одна одній і перетинаються у середині. Це найстародавніша форма хреста. Його також називають "мирним", оскільки його форма не дозволяє використання при тортурах і розп'ятті.

Латинський хрест
Латинським хрестом називають такий хрест, у якого поперечна лінія ділиться вертикальною навпіл, причому поперечна ліній знаходиться вищим за середину вертикальної лінії.

Хрест Святого Петра
Хрестом Святого Петра називають перевернутий латинський хрест. За Переданням, Св. Ап. Петро був розіпнутий на перевернутому хресті (вверх ногами) в 65 році н.е. в часи правління в Римі імератора Нерона.

Хрест кросслет
Хрест кросслет - також називається Тевтонським хрестом. Чотири маленькі хрестики на кінцях символізують чотири Євангелія.

Гамма-хрест
Гамма-хрест, або Гаммадіон, названий так через його форму, яка походить від грецької букви "гамма". Він, як стверджується, символізує Христа як "наріжний камінь Церкви". Часто такий хрест можна побачити на облаченнях священиків.

Хрест Голгофи
Хрест Голгофи -