Дослідження історії та формування декоративно-прикладного мистецтва є дуже важливим . Воно сьогодні не тільки найменш вивчене, але й найменш осмислене і теоретично означене з позицій сучасного мистецтвознавства.

Головною тенденцією 80 – 90-х рр. ХХ століття стало утвердження самостійної ролі творів декоративно-прикладного мистецтва в ряді пластичних мистецтв, активно відбувається трасформація предметної форми відсуто утилітарної до декоративної, посилюється роль об`ємно-просторових виробів у створенні емоційно-образного середовища. Твори зі скла – стають вільним пластичним об`єктом – артефактом. З`являється ряд трмінів і понять, таких як – «Мистецтво предмета», «склопластика», «об`ємно-просторовий об`єкт», які відображають новий рівень творчого осмислення і практичної діяльності сучасних художників сучасної естетики у прикладному та просторову дизайні інтер`єру.

Сучасне українське художнє гутне скло – яскраве явище художньої культури в Україні. Метою даного дослідження курсової роботи – є дослідити історію формування, розвитку гутного скла на Україні та з’ясувати сучасний його стан.

За останній час і протягом минулих десятиліть історики-мистецтвознавці доклали чимало зусиль для дослідження даної теми (Зельдич А.Д., 1966; Біляшевський М., 1913; Сердюкова О., 1997; Тищенко О., 1992; Ботанова А., 2001), зокрема публікації мистецтвознавців про сучасний стан гутництва (Чечусова З., 2002; Придатко Т., 2002; Шимчук Є., 1993; Лосик О., 2002 та інші.

Вивчивши стан гутного скла в цілому шляхом вивчення літературних джерел та безпосередньо провівши “польові дослідження” – дає змогу зробити висновок, що на даному етапі гутна справа досягла величезних успіхів, вийшовши з суто ужиткового рівня до повноцінного, яскравого мистецького явища.

Гутні вироби, зберігаючи свою доцільність, можуть створюватися як декоративні речі. І це завдяки клопіткій праці художників-гутників, чиї твори мають непересічну художню вартість.

З них яскравим прикладом є видатний львівський мистець художнього скла – Андрій Бокотей, для якого, звичайно, велике значення мали наставники та фахове оточення – це відомі майстри-гутники ще радянської доби: П.Думи, О.Гера, Б.Валько та інші. А.Бокотеєм організовуються з 1989 року Міжнародні симпозіум гутного скла у Львові, в яких взяли участь численні мистці України та багатьох країн світу. З 1992 року були також організовані Міжнародні студентські симпозіуми у Львівській академії мистецтв. Бокотей є організатором акції “Музей скла у Львові”, для здійснення якої докладає багато зусиль.

Особливу увагу слід відвести видному українському науковцю – Фаїні Сергіївні Петряковій. Її перу належать ґрунтовні праці з історії українського скла, фарфору, фаянсу. Головним принципом наукового методу дослідження Фаїни Сергіївни була верифікація – перевірка фактів, на основі яких узагальнюється та систематизується матеріал. Доктор мистецтвознавства, доцент кафедри скла Львівської Академії мистецтв, професор Інституту народознавства, Фаїна Сергіївна завжди відстоювала наукову чесність, порядність, коректність. Її спадщина – це академічна історія розвитку окремих видів українського мистецтва, – та історія, деякі томи якої укладала Фаїна Сергіївна одноосібно, тільки особисто, довгі роки віддаючи себе святому мистецтву, нескінченно гортаючи сторінки архівних аркушів, бібліотечних видань, ретельно обстежуючи натурні джерела. Понад двадцять столиць світу – такою є географія її пошуків: і всюди каталоги, матеріали фондів та експозиції були нею ретельно опрацьовані.

Отже, у розглянутих працях та напрямках дослідження художнього скла щодо сучасного вітчизняного інтер`єру доволі опосередковано акцентується увага на питанні використання скла на предмет дизайну інтер`єра. Залишається нерозв`язаною низка питань.

Розв`язання поставлених завдань здійснювалось на основі таких наукових методів:

- метод теоретичних досліджень – вивчення спеціальної літератури, галерейних та музейних матеріалів, друкованих матеріалів з проблеми даного дослідження;

- метод порівняльного аналізу – співставлення матеріалів наукових праць, літературних джерел, візуальних матеріалів, виробів із оздобленням сучасних інтер`єрів;

- метод системний, що у мистецтвознавстві передбачає аналіз художнього твору чи мистецьких явищ із системних засад, при цьому цілісність і розчленованість є найважливішими ознаками системи, а сукупність мистецьких параметрів та ієрархічних зв'язків створює її зміст і структуру. Звідси кожен інтер`єр розглядається як система, що переважно об'єднує технологічний, стилістичний (композиційний) та функціонально-систематичний комплекси. Так кожен художній витвір зі скла несе певне об`єктивне навантаження з точки зору супромату, художнього стилістичного вирішення та гармонійного зв`язку з іншими елементами декорування та облаштування інтер`єру;

- метод художнього аналізу – системнй підхід у розв`язанні ряду завдань пов`язаних з художньою структурою виробів з художнього скла в інтер`єрі, його композиційної схеми, кольорового вирішення, стилістичної виразності та кінцевої реалізації у сфері просторового дизайну застосовуючи метод опису та фотофіксації.

Основним джерелом магістерського дослідження стали матеріали бібліотек: Івано-Франківської державної обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Івана-Франка, бібліотеки Івано-Франківського художнього музею, бібліотеки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, бібліотек Львівської Академії Мистецтв, альбоми, збірники наукових праць, каталоги виставок, періодичні публікації, що висвітлюють питання художнього скла в інтер`єрі.

Розділ 1 ІСТОРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СКЛА

В ІНТЕР`ЄРІ

2.1. Скловиробництво у контексті розвитку цивілізації

Скло відоме людям уже близько 55 століть. Самі древні зразки виявлені в Єгипті. В Індії, Кореї, Японії знайдені скляні вироби, вік яких відноситься до 2000 року до н.е. Люди, які жили ще в бронзовому столітті, користувались натуральним склом - обсидіаном, виготовляли з нього різноманітний домашній посуд та необхідні інструменти. У музеях зберігаються зразки древніх ножів, бритв та дзеркал із обсидіану.

Мистецтво виготовлення скла було відомо ще в Древньому Єгипті за 7 тис. років до нашої ери, про що свідчать знайдені археологами скляні бусинки й амулети - предмети прикрас і релігійного культу. Як будівельний матеріал скло стали застосовувати значно