У ХVIII — на початку XIX ст.ст. виробництво мистецького скла досягло найвищого рівня. Виникали нові добре обладнані гути. Опановано техніку видування листового скла «халявним» способом та нові засоби оброблення і прикрашання, головне кольоровою емаллю, а згодом і різьбою, ґравіруванням і позолочуванням. Створено стиль українського мистецького скла, який полягав у тому, що робота над створенням форми виробу пов'язувалася органічно з його прикрашенням.

Своєрідним явищем українського мистецького скла були фігурні вироби: пляшки, барильця з виглядом тварин (ведмедик, коник, баранець) і птахів (качка, одуд, півник), звич. ґротескні персонажі народних казок, переказів, прислів'їв. Особливістю волинських виробів були вази-кошички, тонко вироблені ліпним склом, і свічники з філіґранню. На гутах Львівщини (Жовква) вироблялися павуки-люстра. У мистецькому склі ХVIII – XIX ст.ст. застосовуються багаті види орнаментації: пластичні ліпні оздоби (геометричний орнамент, дрібна пластика), розписи емалями (на тонкостінних виробах переважав рослинний орнамент, рідше сюжетні зображення), розписи олійними фарбами (споріднені з народними настінними розписами, здебільше рослинні), гранування (заглиблення) «ямками» (круглими) і «сложками» (овальними), з яких майстер формував орнамент з квіток (соняшник, ромашка), ґравірування (портретні зображення, герби) і позолота.

У другій половині ХІХ ст. виробництво мистецького скла під тиском промисловості занепадає. Щойно з 1930-их pp. починають з'являтися предмети мистецького скла на склозаводах УРСР: рубінові «Кремлівські зорі» (1937), кришталевий водограй для радянського павільйону на міжнародній виставці в Нью-Йорку (1939), виконані на Костянтинівському заводі «Автоскло». Згодом щораз частіше мистецьке скло застосовується в архітектурі та декоративно-прикладному мистецтві (павільйони Всесоюзної с.-г. виставки, метрополітен у Москві і «Київська кільцева»), відроджуються вітражі («Переяславська рада» для павільйону УРСР на виставці досягнень народного господарства СРСР, автори Г. Юнь, В. Давидов, С. Кириченко; «Дружба народів» за ескізом А. Мисіна та ін.), виконувані переважно Костянтинівським і Київським склозаводами. З 1950-их pp. склозаводи виконують одиничні порожнисті вироби для виставок, ювілеїв, нагород, використовуючи при декорації техніку гранування і глибокого травлення виробів з накладного скла (т. зв. техніка Гале). Колекції українського мистецького скла зберігаються в Державному Музеї Українського Мистецтва в Києві, Львівському Українському Державному Музеї Етнографії та Художнього Промислу АНУ, у Сумському Художньому Музеї, історичних музеях — Києва, Львова, Чернігова, історично-краєзнавчих у Луцькому (колекції мистецького скла ХV — XVII cт.ст.), Крем'янці та ін.

Найважливішим осередком українського гутництва у XVII—XVIII ст. стала Чернігівщина, де на початку XVIII ст. налічувалося понад 120 підприємств. Висока майстерність склодувів виявлялась у простоті художніх прийомів. Декоративна природа матеріалу визначають стиль українського скла, нескладні форми та органічно поєднані з ними прикраси, його скромний і разом з тим живописний колорит. Основним продуктом виробництва гут був побутовий посуд для зберігання рідких та сипучих речовин. Багатий асортимент його задовольняв потреби різних верств суспільства. Великою різноманітністю відзначався посуд для пиття. У народному побуті були поширені скляні чарки, питуни, братини, стопки, шкалики, рюмки, склянки, пивні кухлі, глечики, барильця тощо. Ці прості, але красиві, зручні для вжитку вироби нерідко оздоблювалися в народному стилі. Для заможних верств суспільства—козацької старшини, магнатів, духовенства — на гутах виготовлялися коштовні кубки, келихи, пугари, бокали, вузькі та видовжені бокали-флейти, «вівати» та інші питні посудини. Фігурний гутний виріб, призначений для зберігання рідин, являв собою кулевидну або циліндричну пляшку, рідше барильце, що має вигляд корпусу тварини, якому доробляють голову і кінцівки. Але таке поєднання ніколи не було механічним нагромадженням різних елементів форми. Вони свідчать про високу майстерність склодувів і вміння використовувати декоративні властивості вільно видувного скла. Склодуви створювали гротескні образи тварин і птахів, співзвучні їх відображенню в українському фольклорі, і вони сприймаються як живі, характерні персонажі народних казок, переказів і прислів'їв.

Найулюбленішою фігурною посудиною українського народу в пляшка-ведмедик, форма якої на відміну від форм інших фігурних посудин, що відзначаються значною вільністю більш-менш постійна. В усіх варіантах таких посудин ведмедик обов'язково стоїть на трьох опорах, двома лапами тримаючись за голову. Дуже ймовірно, що це один із проявів пережитків ведмежого культу ранньослов'янського часу. Скляна пляшка-ведмідь — необхідний атрибут старого сільського весілля.

Надзвичайною майстерністю виконання, вибагливістю форми відзначаються вази у вигляді кошичка, які найчастіше зустрічаємо серед волинських гутних виробів. Їм властива тонка декоративна обробка ліпним склом, яка іноді є самостійним засобом витворення форми. Тонкостінні вироби з пляшкового зеленого і рідше з безколірного скла нерідко розписувалися емалями. Для розпису вживалися густі, непрозорі фарби: молочно-біла, жовта, синя, коричнево-червона. Дуже поширеним був рослинний орнамент та в меншій мірі — тематичні зображення. Типовими є монохромний розпис білою фарбою і багатоколірні візерунки. Колористичне трактування квіток і листя відзначається деякою умовністю — іноді бачимо ромашку, намальовану зеленою фарбою, або ж червоні чи сині листя та стебла. Найбільш поширеним візерунком була симетрично розгалужена стеблина з однією або кількома квітками. Крім рослинних орнаментів зустрічаються зображення журавля і оленя. Серед сюжетних композицій на дзбанках найчастіше бачимо сцени вечірок, фехтування танців. На гранчастих пляшках збереглися зразки портретного живопису.

Художня обробка скла засобом гранування та гравіровки мала на Україні обмежене поширення. Гранування спостерігаємо переважно на ніжках бокалів. Обриси гранованих деталей добре узгоджуються з плавними лініями тонкостінної видувної чаші. Вироби з «пів кришталів», кришталю або переплавного бою привізного кришталевого посуду гранувались «ямками» і «сложками», тобто круглими і овальними заглибленнями. З цих двох геометричних форм майстри створювали своєрідні орнаменти з квіток без