Сучасний етап розвитку вітчизняної історичної науки потребує створення узагальнювальної праці, присвяченої комплексному вивченню всіх важливих аспектів, пов’язаних з розвитком української культури. Тому, започатковано комплексну наукову розробку історії культури в Україні у ХХ ст. ( Українська культура / За ред. Д. Антоновича. – К., 1993; Козловски Петер. Культура постмодерна. – М., 1997; Міжнародна охорона, захист і повернення культурних цінностей: Зб. документів. – К., 1993; Бокань В., Польовий Л. Історія культури України. – К., 2002; Гречанко В., Чорний В., Кушнерук В., Режко В. Історія світової та української культури. – К., 2000; Матвєєв Л. Л. Культурологія: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2005 ). Очевидно, що цей напрям історичного дослідження потребує продовження.

Слід згадати також узагальнюючі праці, які доповнюють кругозір з даної теми. У них переважно дається загальна оцінка культурі, її призначення і роль у суспільстві ( Головатий М. Без культури немає нації // Українська газета. – 2007. – 31 травня – 6 червня. – С. 7; Молчанов В. Культура – найцінніше надбання людства // Історичний журнал. – 2007. - № 1. – С. 115 – 116; Панченко В. Національна культура в епоху глобалізації // Вісник КНУ: соціологія, психологія, педагогіка. – 2007. – № 27 – 28. – С. 70 -73; Аналітичний звіт Міністерства культури і туризму за 2006 р. // Музеї України. – 2007. - № 2 – 3. – С. 38 – 39; Баган О. Культура – це теж війна // Визвольний шлях. – 2006. - № 1. – С. 88 – 96; Жулинський М. Культура – це самопочуття нації // Слово просвіти. – 2006. – 23 лютого. – С. 5 – 6; Паламар А. Чи культурна наша культура? // Культура і життя. – 2006. – 26 квітня. – С. 5 – 6; Кондратюк Т. Сила нації – її культура // Музика. – 2005. - № 1 – 2. – С. 4 – 7; Морозова Л. П. Особливості формування національної культури і національної самосвідомості молоді // Наука. Релігія. Суспільство. – 2005. – № 2. – С. 118 – 125; Лосів І. Українська культура в умовах російської експансії ( 194 – 2002 ) // Визвольний шлях. – 2003. - № 2. – С. 3 – 9; Шкода В. Культурні гілки: духовна, технологічна, соціальна культури // День. – 2003. – 26 березня. – С. 5; Жулинський М. Заявити про себе культурою. – К.: Генеза, 2001; Лобас В. Українська і зарубіжна культура. – К.: МАУП, 2000. – С. 3 – 51 ).

Після проголошення в 1991 р. незалежності України історики і культурні діячі розпочали повноцінне осмислення історії української культури і зрозуміли, що втративши її ми втратимо і нашу історію, тому на світ появилися монографії, статті, які, насамперед, закликають до охорони культурної спадщини ( Про утворення Міжвідомчої координаційної ради з питань охорони культурної спадщини: Постанова КМУ від 17 липня 2003 р. // Офіційний вісник. – 2003. - № 3. – С. 144 – 147; Старчиков М. Охорона культурної спадщини // Юридичний вісник України. – 2002. – 13 квітня. – С. 9; Закон України „ Про культуру ” // Культура і життя. – 2001. - № 3. – С. 1 – 3; Подкопаєв В. Сьогодні ще немає жодного закону, який би працював би на культуру // Україна. – 2001. - № 5. – С. 10 - 11 ).

Отже, одним із головних завдань сучасної історичної науки залишається розкриття глибини та багатогранності такого глобального процесу, яким був культурний розвиток в Україні ХХ ст..

Безумовно, мають з’явитися ґрунтовні розробки з історії та діяльності окремих культурних діячів даної епохи, а також праці, які присвячені різним видам мистецтва. Адже, культура – це образ народу. Тому, чим більше ми дізнаємось про нашу культуру, тим краще пізнаємо наш народ.

Висновки

Історія української культури – книга велетенського обсягу, кількість сторінок якої ще не злічив жоден з її дослідників. І, мабуть, ніколи не дочекаємося того уривку часового поступу, на зарубині котрого можна буде покласти відмітку – все: і глибин та обширів сягнув людський допитливий розум, і минущість з прийдешністю почерез сучасність осмислена й спрогнозована, і, немов роботящою бджолою, заповнено соти – клітинки на безконечному полі національної духовності та визначено імена тих ратаїв, що від давніх давен стояли на поконеччі писемних ланів української історії, день при дні здобрюваних спрагою пізнання.

Культурна тяглість на українських землях не переривалась ніде і ніколи, хоч під впливом історичних, політичних, релігійних та інших чинників розвиток української культури або поглиблювався, або спинявся на деякий час.

Проблема відродження української культури досить делікатна. Тому, дослідники даної проблеми повинні враховувати всі тонкощі подій, в умовах яких розвивалася наша культура. Тому, хоча історіографічна база є великою, все ж є ще питання, які потребують дослідження. Надіємось, що незабаром відповідь на ці запитання ми знайдемо у ґрунтовних працях як вітчизняних істориків, так і в працях істориків діаспори. Адже, чим більше праць з тієї чи іншої теми, тим є більша можливість відобразити правдивість тих подій, які впливали на розвиток української культури.

Вчені минулого і сьогодення зробили дуже