Баранячі роги - емблема земної рослинності, її пробудження і розквіту весною. Рослинні пагони у вигляді завитка дуже схожі на баранячі роги. На кераміці вони зображені як такі, що виростають із чотирикутника, яким позначали землю, торкаються до зигзагу - знака води. У зв'язку з тим, що баран символізував рослинність, очевидно, і виникло міфологічне уявлення про бараняче руно - символ родючості.

У весняних обрядах баран символізував воскресіння рослинності. Ще у 1911 р. У.Т.Олькотм у книзі "Легенди зоряного світу" розповідав, що через два тижні після дня весняного рівнодення "ввесь Єгипет тріумфував від радощів, що настало панування Овна. Народ прикрашав барана квітами, з урочистістю водив його в процесії". Це і є те древнє язичницьке свято, що перетворилось у Християнську Паску. Тому їжа на Паску в різних країнах Європи включає смаженого барана. Дерев'яну фігурку тварини носили поряд із зображенням Христа. На ранньохристиянських малюнках Ісус Христос зображувався у вигляді ягнятка. [10]

Баран — у багатьох народів знак Божої благодаті, багатства, родючості. У важливі, доленосні моменти життя (скажімо, на весільному посаді) українці сідали на волохату овечу шкуру, аби в них завжди був достаток і все велося успішно. Вівця, ягня — жертвенна тварина, символ смирення, невинності, безмежної любові.

Бик - символ бога землі, родючості і плодючості, сили Сонця, а також фізичної сили, здоров'я, працелюбності. Бик уособлював плодючість не лише землі, а й чоловіка, його мужність, воїнську доблесть, безсмертя. І коли , це стало ще одною причиною сакралізації бика, який почав символізувати Небо і Сонце, згодом став символом бога землі і плодючості, а також чоловічого начала, фізичної сили і здоров’я. Як приклад, можна тут згадати трипільські жіночі статуетки, що сидять на бикоподібних крісельцях. Пізніше бик стає ще й уособленням господаря, а корова – господині, трудівниці, хранительки домашнього вогнища. За біблійною мудрістю образ бика пов’язаний з достатком і добробутом людей.

Лев - уособленням влади і самоствердження, адже його називають царем звірів. Він – символ царственої влади, світоносний символ вогню, сонця. Символ лева розкриває древню містерію жертви і закони воздаяння, означає божественну владу, силу, заступництво і захист. Він також часто символізував мужність, непохитність і самовідданість у боротьбі. Лев в християнстві втілює ідею майбутнього воскресіння. Така символіка пов’язана з середньовічними уявленнями про те, що леви народжуються мертвими й оживають від подиху або рику батьків на третій день. Середньовічне переконання в тому, що леви сплять з відкритими очима, призвело до численних зображень левів на комірах, загорожах, дверях палаців та усипальниць по всьому світу.У геральдичних системах лев уособлює розсудливість, твердість, стійкість. На емблематичному рівні лев – знак відваги, сили, хоробрості, а також великодушності й милості. Це один з найулюбленіших і найпопулярніших образів української геральдики. Таким чином, в образі лева втілюється архетипічна ідея влади, сили і мужності. Ще один аспект символіки образу лева – повний контроль прихованих пристрастей (лев, що мирно спочиває поруч з вівцею в пророцтві Ісаії), трансформація неприборканого гніву й агресивності. У цьому образі чітко означені характеристики героя: унікальність, божественність народження, дарована влада та сила, що відрізняє його від інших людей, шлях боротьби, смерті і воскресіння, трансформації та переродження, перемоги над несвідомими, дикими імпульсами. Традиційний символ потужності, що утілює силу сонця і вогню. У геральдиці лев символізує королівську гідність і благородство.

Олень – це сприятливий символ, що асоціюється із сонцем, сходом сонця, світлом, чистотою, оновленням, відродженням, творенням нового і духовністю. Через схожість рогів оленя з гілками образ оленя поєднано з деревом Життя. Крім того, роги оленя символізують сонячні промені, родючість. Дорослий олень-самець – сонячна емблема достатку, благополччя, благородства і величі.

Подібно до орла та лева, олень – споконвічний ворог змії; символічно він сполучений з небом і світлом, тоді як змія асоціюється з ніччю та життям під землею. Олень у герці зі змією символізує конфлікт позитивного та негативного, світла та темряви.

Як орел і кінь, олень є посередником між небом та землею, посланцем богів. На оленях пересувались хетські, шумеро-семітські та синтоїстські божества, олені запряжені у візок Часу та Різдва.

Найхарактерніші ознаки оленя – стрімкість, грація та краса; можливо, тому оленя пов’язують із поезією та музикою. У середньовічному мистецтві Заходу олень символізував усамітнення та незайманість, а в японській поезії – самоту й любовну млість. У слов’ян олень вважався уособленням предків. За повір’ями, він умів творити різні чудеса, говорити людським голосом. У предковічних колядках олені, як і коні, переносять душі померлих у потойбічний світ. Оленя зараховували до царствених тварин: він керує всіма рогатими тваринами. У Біблії спраглий олень порівнюється з душею, що прагне Бога. Такий сенс вкладається і в зображення оленя на хрестильних купелях та в релігійному живописі, коли він п’є з джерела біля підніжжя хреста.

Існує ще з часів первісних мисливців, коли м'ясо цієї тварини було основною їжею, шкіра була потрібна для пошиття одягу й спорудження житла, а з кісток та рогів виготовляли зброю і прикраси. В народній міфології небесний олень на своїх рогах несе сонце. 

Кінь - символ вірності та відданості. істота, яка має зв'язок із потойбічним світом, маючи здатність передбачити лихо чи смерть свого господаря, бути віщим, а також бути провідником на "той світ". це атрибут вищих богів та святих. Кінь символізує інтелект, мудрість,