У перші московські роки саме він був ключовою фігурою для майбутнього авангардиста. Знайомство незабаром перейшов в тісне спілкування, настільки тісне, що Малевич, перевіз сім'ю в Москву, облаштувався в домі Клюна. Роботи Малевича і Клюна у другій половині 1900-х років, не можна не побачити їх спільності і не можна не визнати провідну роль Клюна в перші роки дружби. Особливо повно виразились вони в циклі, який отримав назву Ескізи фреського живопису (1907, ГРМ). Символістські картини Павла Кузнецова, Петра Уткіна, братів Міліоті за своїм характером наближалися до мальовничого панно, гобелену, тобто прагнули до монументально-декоративного втілення. Ескізи фрескового живопису цілком вписувалася в цю тенденцію. В них вражає загальне золотисте сяйво колориту, вміло досягнуте за допомогою "іконної" техніки, темперного живопису, а проте в стилістичному устрої - симетрії, аплікативності, ритмічності, декоративності - настирливо дається взнаки лінійно-орнаментальна вигадливість, властива модерну. Разом з претензійними Ескізами фрескового живопису в творчості Малевича 1907-1908 років був присутній інший жанр протилежний по змістовому звучанні, але подібний по стилістичним прийомам. Та ж орнаментальність, симетрія, візерунчастість, ритмічність, визначали формальну дію таких робіт, як Древо життя (русалки), Весілля, Відпочинок. Суспільство в циліндрах.. І Ескізи фрескового живопису, і Суспільство в циліндрах відрізняються серйозністю і справжнім пафосом, неприйнятним для ігрової стилістики примітивізму.
У 1909 році Малевич вступив у другий шлюб, його обраницею стала дитяча письменниця Софія Михайлівна Рафалович. Дачний присілок Немчіновка, де у тестя-лікаря був будинок, перетворився для художника в найдорожче місце на землі - з кінця 1900-х років і до кінця життя весь вільний час він намагався провести в Немчіновці та її околицях.
Гуаш кордону десятиліть - Жіночий портрет, два Автопортрета, Людина в гострій шапці, Натюрморт, - енергійні, експресивні, з пружньою контурною обвідкою і потужним колірним ліпленням об’ємів, - говорять про виникнення нових якостей в живописі молодого художника.
Перша половина 1911 року для Малевича була багата на виставки: крім виставок в старій столиці, він виступив разом з групою москвичів на третій виставці петербурзького "Союзу молоді". Зближення з петербуржцями послужило для нього прологом майбутніх істотних подій. На наступній московської виставці, що одержала назву "Ослиний хвіст" (1912), Малевич експонував більше двох десятків робіт; більшість з них збереглися. Всі картини були сюжетно-побутовими: так, спрямовується до води незграбний Купальник з ластоподібними кінцівками; Садівник закам’янів, як пам'ятник самому собі. Неймовірна сила кольору, його барвиста інтенсивність немов деформують своїм брутальним натиском малюнок і композицію. Не тільки з точки зору академічних канонів, але і з точки зору здорового глузду не може бути таких анатомічних аномалій у людських постатей, які спостерігаються у Купальника або Полотерів. Однак Малевич напружено і важко нащупував ту істину, яку згодом буде вважати єдино вірною: картина повинна являти собою самостійний організм, який розвивається і будується за своїми власними законами - закони ж ці диктуються чисто мальовничими засобами, перш за все кольором
2.3. Кубофутуристичний період у творах Малевича
Картина Точильник написана Малевичем в 1912 році, в перспективі часу перетворилася в класичне полотно російського кубофутуризму.. І, дійсно, в радісному повторі незчисленно подроблених контурів і силуетів, в металевому сіро-синьому колориті, контрастно відтіненому "іржавими" плямами кольору, майже фізично відчувається "принцип мерехтіння " ритмічного точіння ножа, що в невловиму частку часу опиняється в різних точках простору. (додаток 1.)
Кубофутуристичні портрети Малевича - портрет Клюна, портрет Михайла Матюшина (ГГГ) - створювали людський вигляд, сконструйований з різноманітних зорових переживань, з асоціативних ланцюжків, в які шикувалися в предметні і фактурні комбінації. Людське "обличчя" поставало на цих портретах як проекція внутрішніх відчуттів, як сукупність вражень, в яких художник прагнув висловити суть особистості.
Основні події біографії Малевича в 1913 році були розгорнуті в Петербурзі, де він опинився в епіцентрі "бурі й натиску" російського авангарду. Цей рік, останній мирний рік старої Росії, розпочався для художника офіційним вступом в "Союз молоді". Третього січня Малевич був прийнятий в члени співдружності разом з Олексієм Моргуновим, та іншими москвичами.
Серед дружніх прив’язаностей Малевича одне з головних місць належало музикантові, живописцеві, композитору, видавцеві, теоретику мистецтва, скульптору, педагогу Михайлу Васильовичу Матюшіну (18б1 - 1934). Їхнє знайомство відбулося в 1912 році, а рік 1913 приніс тісну співпрацюі зміцнення дружби, що тривала до кінця життя обох.
У 1913 році в проміжках між поїздками до Петербурга Малевич проживав в Кунцеві, неподалік від Немчинівки, де разом з родиною знімав дачу - це було багато дешевше, ніж оренда квартири в Москві. Брак грошей був хронічним. Інколи коштів не вистачало навіть на полотно - і тоді в хід йшли меблі. Трьом полицям звичайної етажерки судилося знайти безсмертя, ставши трьома картинами Малевича. Туалетна скринька, Станція без зупинки, Корова та скрипка (ГРМ) мають одні й ті ж розміри, а по кутах їх дерев'яних прямокутників помітні зароблені круглі отвори, через які колись проходили з’єднуючі їх стійки.
Дві перших роботи, що мають нейтральні назви, були виконані за всіма кубофутуристичними канонами. В їх вертикальних композиціях, скомпоновані з фрагментів із суворими геометричними обрисами, виразно читалися натяки на пропоновані картиною образи-обставини: у Туалетній скриньці такими є дерев'яна панель скриньки, гачок, що її закривав і так далі. У Станції без зупинки пластичним камертоном служать клуби диму, асоціюється з рухом паровоза. Кардинальний зсув, стрибок стався у третій роботі, що народилася з розламаної етажерки.
За поданнями Малевича, основним законом творчості був "закон контрастів", іменований