Після повернення на батьківщину Малевич був заарештований і провів кілька тижнів у в’язниці. Давній друг, Кирило Шутко, який займав в ті роки відомий пост доклав всіх зусиль для звільнення художника.

В кінці 1910-х років Малевич залишив живопис, вважаючи, що він, розробивши супрематичений проект, виконав своє призначення і повиннен зникнути. Після тріумфальної закордонної поїздки, художник опинився в надзвичайно важкій життєвій та громадської ситуації. І тут живопис немов прийшов йому на допомогу, даючи духовну опору.

У пізніх роботах з'явився горизонт, закріплений геометрично-декоративною розробкою смугастої землі. Фігури, викроєні з вигнутих жорстких площин, своїми кольоровими співставленням нагадують про локальність кольору супрематичних геометричних елементів.

Після 1927 року в трудовій книжці Малевича все частіше і частіше змінювалися записи про місця служби. він охоче відгукнувся на запрошення Київського художнього інституту і з 1929 року їздив туди викладати, проводячи кожен місяць два тижні в Києві.

Українські авангардисти високо шанували колишнього земляка - у харківському журналі Нова генерація з квітня 1928 року друкувався цикл статей, в основу якого покладено історико-теоретичну працю Малевича Ізологія. На Україні його продовжували друкувати й тоді, коли всі московські та Ленінградського видання виявилися закритими для художника - останій його виступ у столичній пресі датований 1929 роком, горезвісним роком "великого перелому".

Початок своєї професійної діяльності художник відносив, як уже говорилося, до 1898 року, - в 1928 виконувався його тридцятирічний творчий ювілей. Третьяковська галерея приступила до комплектації персональної виставки: для Малевича, як і для будь-якого вітчизняного художника, це було надзвичайно важливою подією своєрідною прижиттєвою канонізацію.

По суті, персональна виставка Малевича в Третьяковській галереї в результаті його зусиль перетворилася в художньо-теоретичний трактат про свій шлях, виражений мовою музейної експозиції. У масштабі всього XX століття це був перший художній - нині частіше іменований кураторським – репрезентативний проект, що матеріалізував чіткий план. Сконструйований з допомогою волі і подання, цей творчий "проект" був повністю прийнятий сучасниками і нащадками. Таким чином, Малевич підпорядкував собі не тільки простір, але й час, запевнивши всіх в істинності своєї ретроспективної фантазії. За допомогою виставки, за допомогою літературних спогадів великий митець збудував логічно зв’язану картину свого розвитку і виявився настільки успішним автором-концептуалістом, що його витвір - власна біографія-і по сьогоднішній день існує як художньо-історична істина.

Невиліковна хвороба відкрилася восени 1933 року. Малевич заповідав поховати себе поблизу Немчіновки біля дуба, під яким любив відпочивати.

У травні 1935 року по Невському проспекту пройшла траурна хода: на відкритій платформі вантажівки з Чорним квадратом на капоті був встановлений супрематичний саркофаг. Процесія спрямовувалася до Московського вокзалу; труну з тілом була перевезена до Москви, і після кремації урну з прахом поховали на полі під дубом.

Над похованням був встановлений пам'ятник, спроектований Миколою Суєтіним, - куб з Чорним квадратом. Під час війни могила Казимира Малевича була втрачена. Пам'ятний знак був відновлений на узліссях лісу, в 1988 році.

3. Методичні основи ознайомлення учнів з творчістю представників різноманітних художніх стилів.

У контексті нових підходів до побудови національної системи освіти особливої актуальності набувають дисципліни художньо-естетичного циклу у загальноосвітніх навчальних закладах, які мають забезпечувати духовно-творчий розвиток школярів. Ми впевнено можемо стверджувати, що образотворче мистецтво – це один із видів мистецтва, що найбільш потрібний людині: від народження –до смерті.

Мета загальної образотворчої освіти в школі полягає в особистішому розвитку учнів і збагаченні їхнього емоційно-естетичного досвіду формування культури людських почуттів як найсильніших — любові, доброти, милосердя через сприймання творів мистецтва почуття кольору, лінії, ритму, композиції, колориту та ін. Програма з образотворчого мистецтва враховує традиції та сучасні тенденції розвитку національної та зарубіжної образотворчої культури.

Тому доречно ознайомити учнів з модерністичними напрямами мистецтва, з тим, на чому вони базувалися і що їх представники хотіли доказати. Це позитивно вплине на розширення ще не до кінця сформованого світогляду підростаючого покоління. З цією метою ми розглянули на уроці творчість модерністів, зокрема одного з найяскравіших представників, засновника супрематизму та кубофутуризму – К. С. Малевича.

Людина, що тягнеться до краси, постійно вдосконалюється. Завдяки таким людям вдосконалюватиметься і навколишній світ, а заодно і добрішатиме.

Адже, як відомо: “Краса врятує світ”.

Висновок

Мистецтво – це система, що розвивається, дослідження стилів та методів в мистецтві є актуальним і на сьогоднішній день так як розвиток художнього процесу соціально обумовлений і має внутрішні закономірності. Взаємодія зовнішніх (соціальних) і внутрішніх (художні традиції,) чинників і формує художній процес. Все тече і міняється в світі. Міняється і сам світ і його явища. Світ – процес, мистецтво – художній процес, в якому заломлюються зміни реальності. Життя пред‘являє до мистецтва певні вимоги. Проте самі по собі ні нова історична реальність, ні її вимоги нічого не можуть створити в художній культурі, бо тут нові явища творяться тільки на власне художній основі. Виникнення нових напрямів (стилів) мистецтва відбувається на основі художньо-розумових передумов (художніх традицій), що змінюються під впливом нових історичних реалій і під впливом науки, філософії, релігії і інших матеріальних і духовних чинників. З настанням ХХ століття в мистецтві все з більшою інтенсивністю вершились грандіозні процеси народження нової епохи, що дорівнює за значимістю Ренесансу. Тоді відбулося революційне відкриття реальності.

Модернізм – це своєрідна художньо-естетична реакція на економічну, політичну, духовну кризу буржуазного суспільства ХХ