У їх "творчості" головне місце було відведено тому, що раніше знаходилося за межами творчої діяльності художника: всіляка реклама, ілюстрації з газет, меблі, залишки їжі, одяг, предмети жіночого туалету, речі технічного ужитку і ширвжитку і т.п. Згідно думці представників поп-арту, нова роль мистецтва полягала в тому. що воно повинне стати видом комунікації, яка включає і "масову культуру", доступнішу простій людині, що особлива життєздатність їх "нової" творчості пов'язана з поворотом до життя.

3.Неореалізм у різних країнах Європи та США. Утвердження

поп-арту як стилю в мистецтві

Новий напрям, де художники використовували металевий непотріб, старі автомобілі, рване полотно, постільну білизну, обривки газет, журналів і рекламних проспектів (початковий матеріал тут не має значення), за іронією долі в країнах континентальної Європи одержало найменування "неореалізм" ("новий реалізм"). У Англії і США, а також в Канаді його було названо поп-артом і здобуло галасливу популярність прагненням шокувати звичну до всього публіку. Термін "неореалізм" більшість американців і англійців не приймають із-за його філософських основ. Відомі і інші визначення цього напряму, наприклад. "неодадаїзм"и ін. Деякі американські художники, наприклад Джеймс Розенквіст, Рой Ліхтенстайн, Джеймс, ще до початку 60-х років влаштовували персональні виставки, на яких їх "мистецтво" представало перед публікою під ярликами: неодадаїзм, мистецтво щоденних уявлень, піп-культура і т.д. Врешті-решт затвердився англійський термін "поп-арт".

4.Фотореалізм Френсіса Бекона

Для майстрів поп-арту показово намір по-своєму "відкривати навколишнє людину середовище". Але що є це середовище? Це мир газетних кліше, консервних банок, всіляких побутових відходів і т.п. Поп-арт досить швидко став визнаним і навіть модною авангардистською течією. Термін "поп-арт" з'явився в Англії і спочатку характеризував творчість групи молодих художників, які прагнули зрадити шкалу цінності витворів мистецтва, породженого цивілізацією (одна з поширених тез авангардизму). Перші ознаки цього руху виникають на рубежі 40-50-х років. В цей же час Френсіс Бекон почав використовувати фотографії, пропонуючи ці роботи як художній твір. Обіграє матеріал масових засобів інформації, де фотографія займає центральне місце, він одним з перших перекидає місток до майбутнього поп-арту і навіть певною мірою до фотореалізму. Його твори тих років знаходилися як би посередині між формалістичним живописом і звичайною фотографією.

Справедливості ради відзначимо, що Ф. Бекон не представляв виключення. Вживання фотоматеріалу, хоча б часткова трансформація його в живописний твір із самого початку були лейтмотивом в становленні і розвитку поп-арту.

Виставка "Паралель життя і мистецтва", що експонувалася в 1953 році в Лондоні в Інституті сучасного мистецтва, на якій демонструвалося близько ста робіт, по суті, відкрила шлях для творів, заснованих на фотографічних джерелах, для прийдешнього поп-арту. Це був і перший камінь у фундаменті гіперреалізму, що з'явився років через двадцятьпізніше. На виставці експонувалися окремі кадри з наукових кінофільмів, рентгенівські знімки, репортерські фотографії - словом. документальні фотоматеріали різної властивості як художні твори.

5.Основні фази розвитку поп-арту у мистецтві

Перша фаза англійського поп-арту, що охопила період з 1953 по 1957 рік. була тісно пов'язана з технологічними темами. Як відзначала критика, молоді художники прийняли індустріальну культуру і асимілювали її в своїй творчості, розчинили в живописі. Але поступово поп-арт став йти в область чистої абстракції, що особливо добре видно на прикладі багатьох художників англійського поп-арту в період другої фази, визначуваної часом з 1958 по 1961 рік. Центральною фігурою цього періоду, по визнанню зарубіжної критики, був Річард Сміт. Він залишив навчання в Королівському коледжі мистецтв і три роки провів в Америці, вивчаючи заокеанський авангардизм. Швидкий перехід від фігуратівних композицій до абстрактних, що характеризує другу фазу британського поп-арту, логічно закономірний, бо вже в першому періоді містилися потенційні передумови абстрактної творчості. До цього додався сильний вплив американського абстрактного живопису, який особливо зріс до 1957 року. Це виразно показала виставка під назвою "Молоді сучасники". організована в цьому ж році студентами художніх учбових закладів. Серед них особливо "прославився" Уїльям Грін, що створив велику картину новим способом: розклавши на підлозі майстерні величезне полотно і наклавши на нього фарби, він їздив по ньому на велосипеді, поки фарби були свіжими, такими, що не просохли. У 1958 році він створив два нові великі полотна в темному, майже чорному колориті, які назвав "Патріциане" (на ім'я американської кіноактриси Патріції Овенс і назві марки автомашини).

Третю фазу поп-арту в Англії, яка стала формуватися вже на виставці "Молоді сучасники", на початку 1960-х років в основному представляє група художників з Королівського коледжу мистецтв. Ще в 1960 році в університеті Кембріджа була організована виставка робіт чотирьох художників поп-арту: Георга Коралла, Джеймса Меллора, Тіма Уолліса, Раймонда Уїлеона, які вживали для визначення своїх творів назви популярних мелодій створювали зображення на срібних пластинках і т.п. Художники пов'язували своє мистецтво з містом і черпали сюжети в міському середовищі. Свої урбаністичні устремління вони реалізували вельми своєрідно, використовуючи в живописній або графічній композиції технічні предмети, елементи засобів масової комунікації. Західні критики відзначали, що поп-арт в Англії з самого початку свого розвитку представляв прагнення художників протиставити своє мистецтво загальноприйнятим поняттям і нормам творчої діяльності, як класичним, так і раннємодерністськім. Але йому все ж таки було