Вишивка – складне багатогранне явище художньої культури українського народу. Це один із давніх, найбільш масових і розвинених видів народного декоративного мистецтва. Історичні, літературні, фольклорні матеріали стверджують активне побутування на Україні вишивки одягового, інтер’єрного, побутового та обрядового призначення к у сільському, ат і в міському середовищах. Її розвиток ґрунтується на спільній основі мистецької культури трьох братніх східнослов’янських народів у процесах взаємовпливів і взаємозв’язків з мистецтвом інших сусідніх народів. На Україні вишивка розвивалася, як і в інших народів, у двох основних формах: як домашнє заняття, тобто вишивання виробів для себе. і вишивання виробів на замовлення, на продаж. Тобто вишивка розвивалась як домашні ремесла і організовані промисли. Ці дві форми існували паралельно, переплітаючись і взаємозбагачуючись. Кожна історична епохи вносила зміни у їх життя. Впродовж віків кристалізувалась чітка художня система, в якій гармонійну єдність творять матеріал, техніка, орнамент, композиційно-колористичне рішення.

Вишивка не піддається довгому зберіганню. Але вишивальниці перефразовували узори, створюючи співзвучні своєму часові складні орнаментальні композиції, в яких виявляються нашарування тем, образів і сюжетів різного історичного походження. В стійких образах, композиціях, стилістичних засобах, колористичних рішеннях прослідковуються архаїчні пласти, що відображають давні уявлення людини про світ. Цікаво простежуються питання еволюції художньо-виражальних засобів вишивального мистецтва, його естетичної природи, в залежності від конкретних історико-соціальних умов.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Антонович С.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. “Декоративно-прикладне мистецтво” – Львів: Світ, 1999.

Борисенко В.К. Весільні обряди та звичаї на Україні. – К., 1998.

Василащук Ганна. Альбом. _ Київ, Мистецтво, 1985.

Гасюк Е.О. Художнє вишивання. Альбом. – Київ: Вища школа, 1984.

Гурчала Ірина. Народне мистецтва Західних областей України. Київ.: 1966.

Гуцульщина: етнографічні дослідження / За ред. Ю.Г.Гошка . – К, 1987.

Захарчук-Чугай Р.В. Українська народна вишивка Західних областей УРСР. Київ.: Наукова думка, 1988.

Журнал “Початкова школа” № 10, 1996 р.

Кара-Васільєва Т. Українська вишивка. Альбом. – Київ. Мистецтво, 1993.

Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу. – К., 1996.

Макарчик С.А. Етнографія України.- Львів.6 Видавництво “Світ”, 1994.

Матейко К.І. Український народний одяг. – К., 1987.

Наулко В.І., Артюх Л.Ф., Горленко В.Ф. та ін. Культура і побут населення України. – К., 1993.

Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. – Київ.: “Український письменник”, 1995.

Скуратівський В. Берегиня. – Київ.: Радянський письменник”, 1987.

Сидорович С.Й. Художня тканина західних областей УРСР. – К., 1989.

Українська минувшина. Ілюстративний етнографічний довідник. – Київ.: Либідь, 1993.

ДОДАТКИ

Віста ХАРЛАН,
 нар. 194О р.

Рушник "Степова Україна". 2000. Лляне полотно, вовна, бавовна, гаптована гладь. 300x45.

Віста ХАРЛАН,
 нар. 194О р.

Рушник "Весільний". 2000. Лляне полотно, акрил, рушникові шви. 260x45. Малюнок Надії Загрудної.

Юлія АРТЕМ'ЄВА,
нар. 1975 р.

Рушник "Таврійський степ", 2002. Лляне полотно, заполоч, рушникові шви, двобічна вишивка. 300x45.

Світлана ІГНАТЧЕНКО,
 нар. 7447 (1939р.)

Рушник "Козацькому роду нема переводу". 2000. Лляне полотно, вовна, бавовна, гаптована гладь. 300x40.

Світлана ІГНАТЧЕНКО,
 нар. 7447 (1939р.)

Рушник "Козацький". 2001. Аляне полотно, бавовна, гаптована гладь. 320x50.

Світлана ІГНАТЧЕНКО,
 нар. 7447 (1939р.)

Рушник "Славна родина". 1999. Домоткане лляне полотно, вовна, бавовна, рушникові шви. 350x50. Малюнок Володимира Падуна.