Реферат на тему:

Загальна характеристика видів мистецтв

Вступ.

Усі види мистецтва рівноцінні між собою, а їхнє розмаїття дає змогу пізнавати світ у всій його складності та багатогранності.

Розглядаючи видову специфіку мистецтва, слід наголосити, що це реальні форми художньо-творчої діяльності, які різняться передусім засобами матеріального втілення художнього змісту.

Причиною розподілу мистецтва на види є багатоаспектність типів практики людини у сфері художнього опанування світу. Так, І.Кант вбачав її у багатстві здібностей суб’єкта, Г.В.Ф. Гегель – у внутрішній диференціації об’єктивної ідеї, а французькі матеріалісти – у відмінностях художніх засобів, якими користуються музиканти, поети, живописці та ін.

Види мистецтва пов’язані з конкретним історичним періодом, соціально-політичною ситуацією, культуро-творчим процесом, науково-технічним прогресом, тощо

Отже, фундаментом мистецько-видової структури є: архітектура, скульптура, живопис, графіка, художня література, музика, хореографія, театр, кінематограф, телебачення

Загальна характеристика видів мистецтв.

АРХІТЕКТУРА. Архітектура на відміну від багатьох інших видів мистецтва, крім декоративно-прикладного, виконує в житті людини не тільки естетичну, але і практичну функцію. Відповідно до цього виділяються типи архітектури суспільна, житлова і виробнича.

Цей вид мистецтва створюється для життя, праці і відпочинку людей, тому до архітектурних будівель можна застосовувати вимоги, що сформулювала ще великий Витрувий: користь, міцність і краса. Але не всі будівлі можуть претендувати на звання добутків архітектури. Основна маса будівель наших міст і сіл складає те, що можна назвати тільки будівництвом, головне призначення якого бути придатним для використання і заміненим більш сучасними будівлями після 20-30 років свого існування. Але це не означає, що і ці будівлі не повинні бути соотносимы з вимогами естетики, тому що вони формують смак і настрій людей.

Архітектура як вид мистецтва статичний, пространственна. Художній образ тут створюється необразотворчим способом. Він відображає визначені ідеї, настрої і бажання за допомогою співвідношення масштабів, мас, форм, кольору, зв'язку з навколишнім пейзажем, тобто за допомогою специфічних виразних засобів.

Архітектура - вид мистецтва, здобутком якого є пам'ятники матеріальної і духовної культури людства.

Назва цього мистецтва йде від грецького "архитектон" - будівельник. Архітектуру називають мистецтвом створення дахів, тому що основні архітектурні типи і стилі відрізняються характером перекриттів, наприклад, купольна чи стояково-балкова системи. Великий архітектор XX в. Ле Корбюзье в силу цієї причини називав архітектуру "мистецтвом вписування ліній у небо". Древні греки створювали свої архітектурні зовнішні простори, залишаючи внутрішні приміщення темними і суворими. У давньоруському зодчестві храми і собори повинні були уособлювати надійність, спокій і силу, часто виконуючи одночасно і роль фортець, а не тільки культових споруджень. Уперше внутрішні приміщення стали предметом архітектурного освоєння в готичному мистецтві, а мистецтво барокко досягло в цьому напрямку найбільш значних результатів, ілюзорно перемігши природну обмеженість простору (наприклад, використання дзеркал у парадних залах Петродворца чи Єкатерининського палацу В. Растреллі).

Архітектуру людина сприймає не тільки візуально, як це здається на перший погляд, але і усією своєю тактильною і моторною енергією, усією своєю істотою.

Здобутки, що були створені в той самий час в одній і тій же країні, як правило, несуть у собі щось загальне. Порівняємо, наприклад, вигляд Смоленського інституту і Російського музею в Санкт-Петербурзі. Схожість між ними досягається за рахунок використання подібних матеріалів, однакової техніки будівництва і, нарешті, втілення в архітектурних спорудженнях подібних естетичних смаків, ідеалів, а також архітектурних ідей. Єдність ідейно-художніх ознак, матеріалів, конструкцій, форм у визначену епоху визначається як архітектурний стиль. Історія архітектури знає кілька стилів: архітектура Древнього Єгипту й інших древніх цивілізацій, антична архітектура з характерною ордерною системою, архітектура Візантії, готика, романська архітектура, архітектура Ренесансу, барокко, класицизм, ампір, модерн, конструктивізм і т д. Розвиток архітектурних стилів продовжується і сьогодні, хоча єдиного стилю немає, тому що сучасна архітектура зорієнтована більше на своє побутове, чим естетичне значення.

СКУЛЬПТУРА. Назва цього виду мистецтва походить від латинського "скальте" - вирізую, часто скульптуру називають пластикою (від гречок. "шарі" - ліплю). Ці дві назви одного виду мистецтва вказують на існування різних технік створення скульптурних образів. Скульптура проста, ясна і переконлива, за всіх часів вона втілювала ідеальні представлення про красу людського тіла й особливості моральних якостей епохи.

У сприйнятті скульптурних добутків бере участь усе тіло людини, а не тільки очі. В результаті свого тривалого розвитку мистецтво скульптури стало розділятися на форми, види, типи і т.д. Найбільш загальний поділ розмежовує скульптуру на велику (як прикраса садів, парків, площ) і малу. По видах скульптура розділяється на станкову (зроблену на спеціальному верстаті, що має самостійне художнє значення) і монументальну (завжди зв'язану не тільки формою, але й ідейно-художнім змістом з архітектурою). Монументальна скульптура у свою чергу розділяється на:

а) монумент чи пам'ятник;

б) декоративну скульптуру (прикраси мостів, будинків, садів, парків),

в) над гроб’я;

г) меморіальні комплекси (, Малахів курган, Хатинь і т д.).

Скульптуру поділяють на форми: голова, портретне погруддя, статуя, торс (зображення без голови і кінцівок - форма виникла при розкопках древніх цивілізацій), скульптурна група. Найбільш складна по композиції скульптурна група, що складається з двох фігур чи їхніх груп. Вони, як правило, самостійні за значенням, але зв'язані між собою сюжетно і духовно.

Скульптуру розрізняють круглу (вона має обсяг з усіх боків) і рельєф (об'ємне зображення як би виступає з площини). Рельєфи також різні: койланогрифом називають зображення на стіні (контурний рельєф), барельєфом - виступаюче на 1/2 обсягу зображення, горельєфом - зображення, що виступає більше чим на