наймолодше з мистецтв. Його соціальна цінність в аудіо і відео інформативності. Телеекран дає зображення на просвіт, тому має трохи іншу фактуру й інші закони композиції, чим кіно. Світло - найбільш сильний засіб вираження в телебаченні. Ракурс сприйняття предметів, телемонтаж, рух телекамери і наближення предмета зображення дає телебаченню додаткову можливість художньої виразності. Для телебачення характерні сполучення ритмічно повільного ("схованого") монтажу з його несподіваним збоєм, перенесенням уваги на новий об'єкт.
Телебачення з усією своєю фактографічністю, близькістю до натури має великі можливості добору й інтерпретації дійсності. Разом з цим воно містить у собі погрозу стандартизації мислення людей. "Масове споживання" однакової духовної продукції здатне викликати народження шаблонів у суспільній свідомості. Тому важливий естетичний вектор передач і їхній художній рівень. Особливість телебачення, що ріднить його з декоративно-прикладним мистецтвом, - інтимність, "домашность" сприйняття. Це мистецтво, що приходить у наш будинок і стає частиною нашого побуту.
Важлива естетична особливість телебачення - передача синхронності подій, безпосередній репортаж з місця подій, включення глядача в сучасний потік історії. У художньому репортажі екранний час дорівнює реальному. І тоді телебачення звертається до кінохроніки. Ефект сучасності передачі, присутності глядача повинний зберігатися.
Для телебачення важливим є й ефект безумовності зображення. Телебачення може включити в поле зору глядачів увесь світ. Воно здатне змусити думати категоріями народу, людства, проаналізувати стан світу і розкрити його в живих, зорових образах.
Розвиваються і більш досконало починають опановувати своєю художньою специфікою жанри телебачення - телеспектакль, телефільм і т.д. - і його види. Усе більшого розвитку здобуває авторське телебачення.
Телебачення, як і кіно, дуже тісно зв'язано з науково-технічним прогресом (кабельне, супутникове телебачення).
Телебачення таїть у собі багаті соціальні можливості, погрози і благі перспективи. Воно може виявитися як Троянським конем, так і великим учителем людства.
Висновок
Для розвитку істинно людської чуттєвості, високого естетичного смаку, сучасного естетичного усвідомлення необхідний досвід спілкування зі всіма видами мистецтва, які своєрідно відображають різні аспекти осмислення людиною світу і себе в цьому світі.
Сучасна естетична теорія ще не має кінцевої думки на кількість виділених видів мистецтва. Очевидно, така точка зору не буде досягнена ніколи, оскільки система є відкритою і постійно розвиваючою.
Список використаної літератури
Аронов В.Р. Эстетика. – М.,1984.
Бореев Ю. Эстетика. – М., 1998.
Золотарева П.Р. История искусств: художественная картина мира. – Караганда, 1996.
Левчук Л.Г., Оніщенко О.І. Основи естетики: Навч.посібник. – К.: Вища школа., 2000. – 271с.
Лозовий В.А. Естетика. – Суми., 1999. – 302с.
Кривцун О.А. Эстетика. – М., 1998.
Шимунек Е. Эстетика и всеобщая теория искусств. – М.. 1998.
Юлдашев Л.Г. Искусство: философские проблемы исследования , - М.
Аболіна Т.Г., Єфименко В.В. Етика: навчальний посібник. – К., 1992.
Войтыла К. Основания этики // Вопросы философии. – 1991. - № 1. – c.29-60.
Ермоленко А.Н. Этика ответственности и социальное бытие человека. – К., 1994.
Зеленкова И.А. Основы этики: учебное пособие. – Мн.: Тетра системс, 1998. – 496 с.
Лозовой В.О., Панов М.І. Етика: навчальний посібник. – К., 2002. -224 с.
Малахов В.А. Етика: курс лекцій. – К.: Либідь, 1996. – 304 с.