направо, а потім зворотнім рухом – справа наліво), з уточними настилів утворюють фактурну рельєфну косичку.
У килимовому ткацтві часто використовують техніку обвивання джутів. Поєднання гладенької поверхні з кількома обвитими джгутами на площині килима дає красиву сітку. Можна виділити окремі ділянки рисунка кольором. Працюючи в цій техніці, треба міцно й щільно обвивати нитки основи, у деяких місцях з’єднати їх з першими смугами. Цей спосіб тканих смуг застосовують як в основній композиції вертикального килима, так і в завершальній частині його. Плоскі стрічки створять гарну кайму виробу. Особливо важливе в цій техніці кольорове вирішення.
Коли ж застосовують менш ажурні листи типу папороті, то нитки утка прокладають легко, не збиваючи їх у щільну. Утворюється легкий ажур, який доповнюється в результаті кількох ниток основи в певному ритмі.
Великого поширення в килимарстві набула ворсова техніка. Залежно від заданої довжини ворсу нарізають шерстяні нитки відрізками завдовжки приблизно 10 см. склавши ворсову нитку в дві, обвивають нею дві нитки основи між двома нитками основи прокладають кінці шерстяної нитки і втягують її, залежно від індивідуальних особливостей ткані, і від того, як і зручніше укладати ворсову нитку, петлі бувають верхні і нижні. Проклавши так рядок ворсу, його обов’язково закріплюють двома прокидками утка нитки гладеньким полотняним переплетенням.
Потім прокидки утка міцно прибивають килимовим молотком і так закріплюються ворсові нитки і петлі. Виміряючи висоту петель. Можна створити різноманітну аромтуру килима, побудованого на легкій кольоровій гамі різноманітних арамурах за рахунок поєднання різних петель короткого і довгого ворсу, натягання у вигляді шнурків, косичок з гладеньким тканням.
Так тут поширена техніка довговорсового килима, виконана за допомогою лінійки, голки або в’язального крючка.
В останньому випадку на струнку наносять малюнок, нарізають пряму завдовжки 10-15 см, складають її вдвоє і в’язальним гачком протягують петлю пряжі у вічко канви.
Потім петлю протягують два кінці шерстяної нитки, затягують їх. Ряд ворсових вузлів прокладають по горизонтальній, потім (5-6 прокладок) – гладеньке ткання.
Якщо килим виконують крючком, то між ними (рядами) вузлів основи залишають ерон основної тканини 5-6 см.
Список використаної літератури:
Л.К.Жук “Сучасне українське ткання”
Антонович; Захарчук-Чугай “Декоративне прикладне мистецтво”.
Г. Вінтоняк “Ткацтво”
Шухевич В. “Гуцульщина” – Львів, 1901 р., ст. 41
А.П.Гура, Л.Є.Жоголь, А.М.Ісупова “Прикрась свій дім”.
Гнатюк В. Ткацтво в східній Галичині “Матеріал до української етнології”
Гавструк Н.Ф. “Курс ткацьких переплетень”. М., 1951р.