повертають на ребро. Перед бедром утворюється рів, в який приготувала кольорові нитки уткою. Потім дошку відсувають плазом , відсувають на назад, далі від решіток і просувають кольорові нитки уткою. Знову ставлять дошку на ребро і просувають кольорові нитки уткою. Ці рухи повторюють стільки разів, скільки потрібно для утворення ступінчатого контуру. Процес повторюється для кожного прутика. На ручному верстаті виготовляють тканини з перебірним двобічним чи однобічним рисунком. Перебірну кияку закладають на необхідну кількість ниток основи (за рисунком) у той самий полотняний рів, що й аронову нитку утка. Незважаючи на те , що нитки для перебору товстіші й м’які , перебірний візерунок лежить в одній площині основного полотна, опукло вимальовуючись на фоні.
В усіх видах ткацтва слід забезпечити м’який еластичний настил утка. Щоб досягти цього ефекти , треба натягувати нитки основи без провисання, але й не дуже сильно , пам’ятати, що слабкий натяг основи призведе до ріпчастої структури килима, а надто сильний утруднить прокладання ниток утка. Для створення рівного міцного краю виробу обов’язково використовують дві бавовняні чи льняні нитки. Щоб утворився рів , беруть дві рейки розміром 60х3х2 см і прокладають їх через основи (першу; чергуючи парну і непарну нитки, другу – непарну й парну). Спочатку роблять кілька прокладок по утку бавовняною чи льняною ниткою, а потім тчуть кольоровою шерстю рисунок.
Наткавши смугу завдовжки не менше як 1-2 см. полотняним переплетенням пришивають до неї нижню частину картону ( рисунок гобелена в натуральну величину). Потім тчуть гобелен , чергуючи нитки основи через одну , тобто виводять нижні нитки вперед правою рукою і прокладають нитку утка , та уток прокладають між верхніми і нижніми нитками основи. Дві крайні нитки основи двічі обвивають ниткою для утворення міцного пруга. Наткавши 5-10 см виробу, прошивають краї міцною льняною ниткою і добре притягують до рами, щоб не утворились затяжки на основі в процесі ткання. Якщо цього не робити, верхня частина виробу буде вужча.
Нитку утка проводять у рів, утворений парними й непарними ниткам основи: перший у них утворюється парними нитками основи, другий висуванням непарних ниток основи уперед.
Щоб не перебирати кожного ряду всі нитки, розділяючи їх на парні й непарні , можна користуватися пристроєм для піднімання непарних ниток основи. Для цього 10-15 непарних ниток підв’язують шнурком і збирають у невеликі пасма. Віднімати непарні нитки можна й іншим способом. За допомогою струбцин розкріплюють планку , до якої підв’язують одну з горизонтальних планок з перебраними і виведеними вперед нитками основи. Коли піднімати цю ланку, утворюється зів.
Нитку утка прокладають так. Спочатку нитку утка закладають у рів по високій дузі, далі її прибивають молоточком по центру дуги так, що утворюються дві менші дуги, які також прибивають молоточком по центру кожної . Тільки при такому прокладанні утка структура виробу буде і без стягування ниток і без дірчастих розріджених ділянок.
1.2. Територіальні особливості ткацтва.
Ткацтво належить до найдавніших ремесел. Ткацтво – це виготовлення різноманітних килимових тканин , виробів, що сполучають в собі всілякі техніки , виконання, як і багатство художніх форм. Килими і килимові вироби широко застосовуються для побутових потреб і прикрашення житлових і громадських інтер’єрів .
Про їх стародавнє походження можна судити за зразками знайденими при археологічних розкопках в районі Алтаю був знайдений килим, що добре зберігся і який відноситься до 5 століття до нашої ери. Зараз він знаходиться в Ермітажі. Єгипетські килими, виготовлені в Олександрії експортувалися до Італії та Греції в 2 і 3 сторіччях до нашої ери. Широку світову популярність отримали персидські килими , а в 15-16 століттях стали ручної виробки.
З 1607 року в Москві існували штапельні майстерні . По указу Петра І створювалися придворні майстерні , в яких виготовлялись шовкові килими з золотими і срібними нитками.
В 19 столітті ручним і напівмеханічним способом виготовлялись килими в Курську, Воронежі та інших містах . і сьогодні ще спрощені ткацькі верстати служать народам Африки й Південної Америки. Вони дозволяють задовольняти конкретні матеріальні потреби, виразитися у власний художній творчості.
Мета цього розділу допомогти засвоїти техніку ручного килимарства в домашніх умовах. Сучасні художники, що займаються ткацтвом, працюють на спрощених рамках і верстатах. Вони використовують у своїх виробах гру світла і тіні. Сплітаючи нитки мимовільно, створюють їх різноманітну товщину, а також прокладають уток через основу не тільки горизонтально, але й в різних напрямках. Відмовляючись від жорстких правил традиційного килимарства, художники об’єднують в одній роботі різні техніки , використовують нетипову сировину – ворс овець і кіз, кінський волос та інакше. Це дає нові фактури колористичні ефекти.
Відмітимо однак, що початкуючим не варто одразу братися за виконання дуже складних виробів, потрібно прості поступово ускладнювати . Кожна почата робота повинна бути доведена до того моменту, коли у вас з’явиться натхнення або багато вільного часу, може призвести до того, що ви швидко забудете про неї. Забута може втратити свою чарівність, те що раніше так надихало, перестане цікавити.
Гучне килимарство є заняттям людей посидючих і терпеливих або закоханих у рукоділля. Цей вид рукоділля вимагає не лише високої дисципліни праці, терпіння, наполегливості, витримки й уваги , але й здатності передбачення просторової уяви, потрібної для утворення узору і його поступової реабілітації.
Вправи у килимарстві мають і велике виховне значення. Використання їх у вихованні дітей