У 2004 році рішенням обласної ради створено історико-краєзнавчий музей Олекси Довбуша у селищі Печеніжин Коломийського району на базі громадського музею історії і надано йому статус відділу Івано-Франківського краєзнавчого музею.

Відкриття 26 років тому Івано-Франківського художнього музею зумовлювалося потребами часу. В період „музейного буму” в 1970-1980-их років виникла гостра потреба у створенні в обласному центрі осередку, який би репрезентував образотворче мистецтво краю. 18 травня 1980 року, у Міжнародний день музеїв, було відкрито „музей гуцульського пейзажу і портрету” , як попервах , не без захоплення називали його відвідувачі у книзі відгуків. Понад 2000 творів живопису, графіки, скульптури і народного мистецтва було передано з краєзнавчого музею, який до цього часу влаштовуючи тимчасові виставки, виконував просвітницьку місію в галузі образотворчого мистецтва.

Івано-Франківський обласний художній музей було в стінах колишнього колегіального костелу Непорочного Зачаття Діви Марії, Святих Андрія і Станіслава – пам’ятки архітектури початку ХVІІІ століття.

Початок першої, доволі скромної за кількістю і якістю творів експозиції поклала колекція із 1778 робіт образотворчого та народного мистецтва українських авторів, передана Краєзнавчим музеєм.

Від початку заснування робота художнього музею, єдиного профільного в області, була спрямована на професійне вивчення творчості митців Прикарпаття, пошук творів давнього мистецтва, їх наукове опрацювання і збереження. Активна пошукова діяльність дала можливість суттєво поповнити колекцію. Сьогодні у фондах музею налічується 11 118 одиниць збереження.

Гордістю музею є збірка іконопису, культової скульптури (Пінзель, М. Полейовський) та стародруків ХV-ХХ ст., а також твори Я. Пстрака, І. Труша, О. Новаківського, П. Обаля, Г. Крука. Музей володіє значними авторськими колекціями Ю. Панькевича, О. Кульчицької, О. Сорохтея, Л. Левицького, “бойчукістів”, В. Касіяна, Г. Смольського, Д. Іванцева, М. Зорія, І. Остафійчука, О. Заливахи. Значне місце в музейній збірці займають вироби (6 000 експонатів) народних майстрів етнорайонів краю – Гуцульщини, Покуття, Бойківщини, Опілля – колекції писанок, народного одягу, різьби на дереві, кераміки, декоративного розпису кінця ХІХ – початку ХХ століть.

Найбільш вартісну частину музейної колекції репрезентує експозиція сакрального мистецтва Галичини ХV-ХХ століть. Це іконопис Прикарпатського регіону, скульптура стилю бароко, стародруки, різьба на дереві, літургійний церковний одяг – всього понад 200 творів, створених професійними і народними майстрами краю.

Надзвичайно важливо, що сьогодні експозиція сакрального мистецтва зберігається у багатому архітектурному середовищі з давніми художніми традиціями. Значення найдавнішої архітектурної пам’ятки міста та меморіальний характер Колегіати, лише у поєднанні з автентичними творами іконопису і барокової скульптури ХV-ХVІІІ ст., творять об’єктивне і універсальне “перехрестя” для перетину основоположних факторів історії, мистецтва, освіти, духовної культури краю.

Важлива подія для музею – відкриття двох філій:

- у м. Снятині (1982) Художньо-меморіального музею Василя Касіяна – відомого українського графіка і педагога, вихованця Празької Академії мистецтв. На основі придбаних у родини художника рисунків та естампів 1920-1960-х років, меморіальних речей, бібліотеки з автографами – було сформовано експозиційний фонд філіалу (2003 року переданий у підпорядкування Снятинського районного відділу культури).

- Музею-пам’ятки дерев’яної архітектури та живопису ХVІ-ХVІІ ст. в м. Рогатині (1983) у раніше зачиненій для огляду Церкві Святого Духа (1596).

В 2005 році на базі Рогатинського філіалу було створено музейний комплекс. До нього увійшов Меморіальний музей-садиба славетного сина українського народу Миколи Угрина-Безгрішного, де представлені історія та побут Опільського краю, твори народного та сакрального мистецтва Рогатинщини.

Серед рогатинських пам’яток особливе місце посідає величний іконостас (1650) Церкви Святого Духа та експоновані в ній ікони ХVІ-ХІХ ст., походженням з Рогатинщини. Без істотних змін зберігся він у первісному інтер’єрі, утворюючи з його архітектурою гармонійний ансамбль. У живописі та декоративній різьбі іконостасу втілено найвищі досягнення галицької школи монументально-декоративного мистецтва середини ХVІІ ст.

Рогатинський іконостас – не тільки визначне явище українського мистецтва, а й пам’ятка, що має загальнолюдське значення. У 1991 році вийшло друком перше і єдине на сьогодні монографічне дослідження цієї відомої архітектурної пам’ятки ХVІ ст. та її іконостасу “Церква Святого Духа в Рогатині” (автор-упорядник – Мельник В.) (115 іл.; 143 с.; 16 000 пр.).

Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й. Кобринського справедливо вважають перлиною культурного надбання не лише Прикарпаття а й України вцілому. В колекціях музею зібрано понад 30 тис. унікальних творів народного мистецтва. Ідея створення музею виникла ще в кінці XIX століття.

В Народному домі, збудованому за громадські кошти на протязі 1896 - 1902рр., крім інших культурно-освітніх установ, було вирішено створити музей. Засновником та довголітнім його директором був відомий етнограф, залізничник за професією, палкий шанувальник народного мистецтва В.Кобринський (1873 - 1958рр.). 31 грудня 1935 р. музей відкрито для відвідування. Основу колекції становили експонати, даровані народними майстрами та поціновувачами народного мистецтва. У час Другої світової війни музей було пограбовано - пропало понад 300 цінних експонатів. В 1944 -1945рр, нова радянська влада конфіскувала велику кількість літератури, виданої до 1939р., цінні фотодокументи, журнали та газети, видані в Коломиї та інших містах Західної України, починаючи з 2-ї половини XIXст. Вилучено понад 500 експонатів з часів ЗУНР та колекцію холодної зброї Січових стрільців, нумізматику і філателію.

В наш