В експозиції музею розташовано експонати по видах, місцевостях та хронології і відображають розвиток різноманітних видів народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.

Це художня різьба на дереві,

інкрустація та випалювання, художня кераміка, ткацтво, вишивання, одяг, художня обробка металу і шкіри, писанка, вироби із сиру, світське та сакральне образотворче мистецтво, гуцульські та покутські меблі. В експозиції музею та фондах зберігаються твори видатних різьбярів минулого: Ю.Шкрібляка (1822-1884рр.) та його синів -

Василя (1856 - 1928рр.), Миколи (1858 - 1920), Федора (1859 - 1942рр.). Велика збірка і відомих майстрів кераміки Косова, Кутів, Коломиї: О.Бахматюка (1820 - 1882рр.), П.Кошака (1864 - 1941рр.), П.Цвілик (1894 - 1964рр.), вишивальниць – заслужених майстрів народної творчості України - Г.Герасимович (1889 - 1974рр.), Є.Геник, О.Сабадаш, П.Клим, відомих ткаль В.Шкрібляк, О.Горбової, лауреата Державної

премії ім.Т.Шевченка Г.Василащук (1924 - 2004рр.),писанкарів І.Семчука, К.Никорак та ін.

Музей занесений до королівської енциклопедії Великобританії як музей світових шедеврів.

На правах філіалів Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й. Кобринського працюють музеї писанкового розпису і Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини.

Чимала колекція писанок у Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім.Й.Кобринського, а також велика пошуково-збиральницька робота його працівників дали можливість відкрити в Коломиї у 1987 році окремий і поки що єдиний у світі, музей Писанки.

У 2000 році було споруджено унікальний архітектурний витвір – музей - писанку, спроектований Івано-Франківськими архітекторами. Основним елементом споруди є 12 - метрове яйце, один із найдавніших символів людства.

Сьогоднішня колекція є доброю базою для науково-дослідницької роботи. Свої враження про музей у книзі відгуків залишили громадяни вже майже 50 країн світу.

Косівський музей народного мистецтва і побуту Гуцульщини, як відділ Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського був відкритий в 1969 році. В основу музею була покладена збірка творів народного мистецтва Є.Я.Сагайдачного (1886 - 1961рр.) - відомого українського художника та мистецтвознавця. Експозиція знайомить з народним декоративно-вжитковим мистецтвом XIX - XX ст. Привертають увагу речі господарсько-побутового призначення. Широко представлені керамічні вироби другої половини XIXст., О.Бахматюка (1820 - 1882рр.), П.Баранюка (1816 - 1880рр.), П.Кошака (1864 - 1941рр.), які позначені своєрідністю кольорового та декоративного звучання. Традиційна косівська кераміка середини XXст. представлена творами П.Цвілик (1894 - 1964рр.), М.Рощиб'юка (1903 - 1972рр.), Ю.Ілюка (1915 -1995рр,), Н.Вербївеької, В.Шевця та ін.

Велику художню цінність має колекція творів різьбарської родини з с.Яворова Косівського району Ю.Шкрібляка (1822 - 1884рр.), його синів - В.Шкрібляка (1857- 1928рр.), М.Шкрібляка (1858 -1920рр.).

Всебічно представлена творчість відомих майстрів різьби на дереві - заслуженого майстра народної творчості України Ю.Корпанюка (1892 - 1977рр.), члена спілки художників України В.Гуза (1904 - 1991 рр.).

Проминуле і сьогодення м. Болехова та його околиць, міста, де понад 30-років проживала відома українська письменниця Наталія Кобринська, неодноразово перебував Іван Франко, інші діячі української культури розповідає експозиція музею історії Болехова, започаткована стараннями невтомного краєзнавця, світлої пам’яті Романа Скворія.

Ще у липні 1990 року, не маючи ні свого приміщення, ні штату працівників музей історії Коломиї організував першу тематичну експозицію „Над Прутом моя Коломия”, яка експонувалася в дні Собору Духовної України, що проходив у місті. Музей є ровесником нашої державної незалежності. У 18 експозиційних залах історія Коломиї відтворена в документах, фотографіях, меморіальних речах побуту городян: від першої літописної згадки 1241 року і до сьогодення.

Долинський краєзнавчий музей „Бойківщина” Омельяна і Тетяни Антоновичів - один з наймолодших у карпатському регіоні - заснований у 1998 році. Музей має відділи природи, історії етнографії, сакрального мистецтва. Довгий час відсутність приміщення не дозволяла створити постійну експозицію. Нова сторінка діяльності музею розпочалося у 2003 року, дякуючи фундації Омельяна і Тетяни Антоновичів (п. Омельян - уроженець Долини) - всесвітньо відомій благодійній організації (США) - музей одержав новозбудоване приміщення. Урочисте відкриття музею відбулося 5 вересня 2003 року і було приурочене до I-го Міжнародного бойківського фестивалю на Прикарпатті.

Цікаві історичні та етнографічні експозиції маємо у музеях „Берегиня”, що у місті Бурштині, історії Бойківщини у Рожнятові, історії Калущини у м. Калуші.

У новітній час на теренах нашої області почали створюватися і активно працювати музеї, що розповідають про славних лицарів повстанського руху, борців за незалежність, за українську державність.На подвір’ї Староугринівської парохіальної садиби, збудованої на межі XIX-XX століть на Калущині, у грудні 2000 року при сприянні Івано-Франківської обласної державної адміністрації було відкрито історико-меморіальний музей Степана Бандери - лідера ОУН, натхненника УПА, ідейні переконання якого стали прикладом незламної волі у безкомпромісній боротьбі за незалежність України. Експозиція музею постійно поповнюється новими документами, адже велика кількість недосліджених першоджерел міститься у фондах архівів як в Україні, так і за кордоном. У своїх екскурсіях наукові працівники музею , спираючись тільки на документальні, перевірені історичні джерела, неупереджено і правдиво доносять до гостей з усієї України та зарубіжжя правду про велику постать нашої історії, його родину сподвижників і послідовників.

Івано-Франківський музей визвольних змагань Прикарпатського краю було урочисто відкрито 14 жовтня 1997 року. Його співзасновниками стали Івано-Франківська обласна рада та обласне товариство "Меморіал".

Уперше за десятиліття дезінформації героїчних сторінок історії українського визвольного руху було сформовано музейну експозицію, яка розповідала про важку боротьбу українців за свою державність, розповідала вустами тих, хто пройшовши сталінські тюрми й табори проніс у своїй пам’яті героїчне минуле і