Не менш важливою є співпраця Львівського Державного обласного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи з музеєм архітектури та побуту. Кожного року в цьому музеї проводиться не менш трьох-чотирьох наших заходів. У різний час в них відбулись персональні виставки вишиваних робіт Марти Новицької та Галини Лишко, а восени відбулась колективна виставка всіх живописців об’єднання “Барви осені”.

У вересні місяці вже вдруге доробок об’єднання був представлений в Києві. Цього разу, вже традиційно участь у виставці-презентації Львівської області відбулася в Експоцентрі м. Києва. На цей раз особливою популярністю користувались вироби з бісеру Наталії Яртись та міні-скульптура зі скла Валерія Горшкова.

Багатий був цей рік друкованими виданнями. Нарешті побачив світ кольоровий ілюстрований буклет робіт народних майстрів та художників –аматорів нашого об’єднання. В ньому максимально охоплено і представлено кращі роботи практично всіх авторів. Одночасно вийшли друком два авторські видання:

вишивки народного майстра Марії Калиняк;

вишивка рідного краю. Ходорівщина Ольги Возниці.

Художник-аматор Лариса Учурханова у жовтні місяці репрезентувала свою ліричну збірку віршів з власним графічним оформленням.

Заключним акордом всіх мистецьких заходів року була атестація членів об’єднання. В приміщенні Львівського державного обласного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи була розгорнута експозиція 73 авторів. Різноманіття вишивки, бісеру, різьби по дереву, живопису, графіки вразило навіть бувалих прихильників та шанувальників народної творчості. Новоспечені члени об’єднання мали можливість познайомитись з величезним творчим доробком наших ветеранів. Ті в свою чергу мали можливість поділитись і похитуватись професійним рівнем та непідробною довершеністю власного творчого доробку. Членами атестаційної комісії, мистецтвознавцями була дана належна оцінка роботі об’єднання та кожного з авторів зокрема. Для багатьох з них ці вдячні та схвальні слова важать дуже багато і на жаль є чи не єдиним стимулом в їх самовідданій та безмежній любові до народної творчості і образотворчого мистецтва.

Значну увагу ОДЦНТ було спрямовано на подальший розвиток народної творчості, образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, зокрема проведено 11 виставок, в яких взяли участь 500 майстрів з міст Запоріжжя, Мелітополя, Енергодару, Бердянська. Роботи самодіяльних майстрів демонструвались на 7 обласних виставках, які проходили:

м. Енергодар (бісер, вишивка, лаковий розпис);

м. Запоріжжя – виставка “мій Запорізький край” (образотворче мистецтво).

На Міжнародному фестивалі “Сила України” були виставлені твори майстрів декоративно-прикладного мистецтва. На початку 2005 року 54 умільців та художників одержали звання “самодіяльний художник” та “майстер декоративно-прикладного мистецтва”. Всього в області 140 самодіяльних художників, 1000 майстрів декоративно-прикладного мистецтва, 15 студій і об’єднань.

Відродження і розвиток національних культур Криму - одне із головних приоритетних напрямків роботи закладів культури. Особлива увага приділяється при цьому поглибленню процесів формування культури національних відносин, інтернаціонального виховання на подальший розвиток культури, пропаганду культурної спадщини всіх націй та народностей Криму.

Республіканський науково-методичний центр народної творчості проводить велику роботу по створенню національних колективів художньої творчості. Він виступає як організатор свят національних традицій, участь в яких беруть гості з України, Росії, Білорусії. Російські, українські, білоруські, болгарські та інші колективи виступають на Днях слов’янської писемості і культури. Так, на республіканському святі “Пісні над Булганаком” в національних павільйонах показали своє мистецтво різні народи, в тому числі кримські татари та греки.

У Владиславівському будинку культури Кіровського району діє центр по пропаганді національних культур. В Геройському сільському центрі культури працює клуб національних традицій. Приділяється увага відродженню традиційних видів художніх промислів та ремесел: вовноткацтво, вишивка, лозоплетіння, різьба по дереву, чеканка та інше. Відбулись персональні виставки майстрів декоративно-прикладного мистецтва та аматорів, наприклад Є.Поліщук, Г.Юловського, а також художників В.Заболоцького та А.Устиновича.

Республіканське свято “Місто майстрів” за участю майстрів декоративно-прикладного мистецтва відбулося 7-8 жовтня 2005 року в пгт. Совєтськоє.

ІV. Висновки та рекомендації

На сучасному етапі в Україні найнагальнішими завданнями в галузі культури, зокрема в сфері народного мистецтва, є створення законодавчої бази для збереження культурного надбання держави, а також сприяння розвитку гуманітарних зв’язків сучасної культурно-мистецької справи з її історично складеним творчим потенціалом.

З метою найбільш ефективного здійснення культурної політики в Україні, слід не лише враховувати її специфіку в національному просторі держави, а і застосовувати досвід інших країн, яким вдається долати та уникати негативних явищ.

Фахівцями Юнеско в контексті сучасних глобальних змін виділяються основні аспекти культурної політики, до яких можна віднести такі:

культурна політика має сприяти процесу розвитку творчості;

культурна політика все більше визначає економічне значення культурної індустрії. З одного боку, деякі митці розуміють під призначенням культурної індустрії відповідний показник підпорядкування мистецтва ринку і заміну естетичних цінностей на комерційні. З іншого, ці процеси розглядаються як зростання творчих можливостей митців. Культурна політика, таким чином, може бути пов’язана з економічною політикою у ставленні до культури як до економічного об’єкту суспільства.

У листопаді 1998 року була прийнята “Перша програма Європейського Союзу щодо підтримки культури (2000-2004)”. Головною метою в діяльності Союзу в культурній сфері передбачалось: підтримка творчості, протекціонізм митців та їх прав, транснаціональне поширення культури і праць митців, особлива допомога юним митцям, доступу для участі в художньому житті для широкого загалу.

Одним із основних принципів такої моделі можуть бути: відмова від етноцентриської державності; визнання рівної значимості культур всіх етносів держави.

В наш час актуальним залишаються такі питання як:

створення Всеукраїнської інформативної бази всіх заходів в галузі народного мистецтва як в центрі (Київ) так і в регіонах;

організація постійно діючих семінарів та творчих лабораторій, які б стимулювали обмін досвідом і сприяли налагодженню творчих зв’язків між центрами народної творчості;

налагодження видавничої