випрацювання в сучасному мистецтвознавстві комплексного погляду на історію українського народного мистецтва як версифікованого ґрунтовного багатотомного видання;

підготовка та видання словників, підручників, довідкових матеріалів та енциклопедій з питань народного мистецтва.

Досліджений матеріал про основні тенденції сучасного традиційного народного і аматорського декоративно-ужиткового мистецтва дає підстави стверджувати, що вплив сучасних мистецьких, соціально-економічних, історичних та етнографічних тенденцій на розвиток традиційного народного мистецтва сприяє:

зростанню у суспільстві інтересу до проблем національного відродження;

пошукам шляхів активного використання духовного потенціалу народно-декоративного та аматорського декоративно-ужиткового мистецтва;

широкому залученню майстрів народного ужиткового мистецтва до ринкових відносин та комерціалізації їх діяльності;

розширенню тематики творів народного мистецтва, впровадженню нових технологій та матеріалів.

Проте, в галузі народного декоративного та аматорського мистецтва існують проблеми та невирішені питання, які полягають в недостатньому впровадженні та виконанні чинного Закону України “Про народні художні промисли”, відсутності комплексної державної програми по охороні, відродженню, збереженню та розвитку народних художніх промислів та декоративно-ужиткового аматорського мистецтва, в недостатній роботі по виявленню, обліку та охороні народних художніх промислів, по визначенню осередків народних художніх промислів.

Для покращення розвитку сучасного традиційного і аматорського декоративно-ужиткового мистецтва України необхідно:

розробити комплексну державну програму розвитку традиційного народно-декоративного мистецтва;

програму охорони, відродження, збереження і розвитку народних художніх промислів;

покращити організаційне та методичне забезпечення підготовки фахівців в галузі народного декоративно-ужиткового мистецтва;

запровадити навчання по підготовці фахівців народного декоративного мистецтва для загальноосвітніх навчальних закладів;

активізувати роботу по розробці методичних рекомендації щодо проведення історико-етнографічних досліджень з питань народного декоративно-ужиткового мистецтва та нормативних актів відповідними державними інституціями щодо соціального та юридичного захисту майстра народно-декоративного мистецтва;

посилити роботу по створенню комплексної програми пропаганди та популяризації народного мистецтва засобами масової інформації, а також по створенню колекцій творів народного мистецтва та організації музеїв різних рівнів народно-декоративного мистецтва;

при обласних центрах народної творчості передбачити організацію методичних кабінетів з колекцією кращих зразків народного декоративо-вжиткового мистецтва регіону.

Оцінюючи, в цілому, діяльність ОНМЦ в галузі народного аматорського мистецтва як позитивну , слід зазначити на деякі суттєві проблеми в їх роботі:

стан фахової підготовки працівників культури, що займаються народним мистецтвом, особливо районної ланки, не завжди відповідає сучасному рівню. В останні роки в системі перепідготовки та вдосконалення кадрів має місце явище занепаду, хоча в минулому вона досить ефективно впливала на кадрові процеси цієї галузі;

представлені областями матеріали свідчать, що вкрай недостатньо відслідковується ситуація в діючих або вже не діючих осередках традиційного народного мистецтва;

у звітах деяких областей відсутні дані про роботу з традиційним народним мистецтвом;

актуальними залишаються питання вивчення і узагальнення кращого досвіду роботи в областях з цього напрямку та видання учбово-методичної літератури з питань підготовки, організації і проведення всіх заходів по вивченню і популяризації народного мистецтва;

недостатньо використовуються альтернативні шляхи фінансування розвитку народного декоративного і аматорського мистецтва регіонів, осередків та окремих видів творчості;

потребують збільшення фінансування ОЦНТ на відрядження і надання методичної та практичної допомоги по проведенню семінарів та майстер-класів; перепідготовки кадрів та стажування.

Формування сучасного традиційного і аматорського декоративно-вжиткового мистецтва України – процес складний, в ньому закладено багато протиріч. Проте, в подальшому розвитку народного мистецтва криється велика рушійна сила у відродженні та в утвердженні української народної культури.

Музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й. Кобринського

археологічні знахідки

бісер

вироби з дерева

вишивка і ткацтво

ікони

на склі

вироби з сиру

ювелірні вироби

кераміка

одяг

вироби зі шкіри

вироби з металу

прикраси весільного караваю

писанки

свято майстрів

фотоархів

музей писанки

майстер Євгенія Геник

майстер ткацтва Параска Борук

альбом майстра Василя Девдюка

КОЛОМИЯ. Місто, райцентр Івано-Франківської області. Розташоване на обох узбережжях р.Прут. Вперше згадане в Іпатіївському літописі від 1240 як місто Галицько-Волинського князівства. Виникло біля соляних родовищ і за доби середньовіччя було великим центром солеваріння. Основні версії щодо походження назви "Коломия": Від давньої назви р.Прут - Мия (фактично - місто "коло Миї"); Від гуцульського слова "коломия" - глибокий вибій, наповнений водою; Від угорського королевича Коломана, який, обіймаючи в 1214-21 Галицький престол, начебто заснував Коломию. У 1395 місто одержало гербовий привілей від польського короля Володислава Ягайла, а в 1405 здобуло Магдебурзьке право. Від 1939 - у складі УРСР

Найпоширенішим виробництвом було виготовлення керамічного ужиткового посуду - мисок, тарілок, збанків, колачів, свічників та кахлів для облицьовування печей. Широко побутувала на Гуцульщині димлена кераміка, гравірована по сухому необпаленому черепку. Використовувалася техніка фляндрування (розпис ріжком) та ритування по сирому побіленому черепку і малювання червоним ангобом та поливами - зеленою і жовтою. Для художньої кераміки краю характерні стилізовані рослинні та геометричні мотиви: листочки, галузки, крапки, кривульки, колові та спіральні лінії, розписані зеленими та темно-коричневими фарбами на тонованому ясному тлі. Композиція більшості творів проста, складається з невеликої кількості мотивів, вільно розміщених на площин

Писанка - розписане мініатюрним восковим малюнком куряче яйце - своїми коренями сягає в далекі часи язичества, коли в яйці втілювалося народне уявлення про творчі сили природи. Назва походить від слова "писати", тобто прикрашати орнаментом. Рисунок орнаменту наносять на вкриту воском поверхню яйця за допомогою писачка, після якого яйце послідовно опускають в різні фарби, починаючи з найсвітлішої. Наприкінці яйце очищають від воску. Писанковий розпис відрізняється чіткістю графічного малюнка, витонченістю мотивів - геометричних, рослинних, анімалістичних, надзвичайним багатством колориту і орнаментики. Майже всі мотиви в народі мають свою назву: "виставкова", "вазонова", "баранячі роги", "клинці", "конвалія" та багато інших.

Тісно пов'язана з мосяжництвом художня обробка шкіри. З шкіри виготовлялися кептарі, чоловічі торбини-торбівки, пояси, постоли. Для декорування їх використовували капслі, колосочки, ґудзики -"бовтиці", геометричний орнамент.

Місцеві майстри виготовляли з бісеру жіночі прикраси