Традиції скульптурного ліплення з сиру пов'язані з життям жителів гірських народів Карпат, з випасом овець на полонині. Після відповідної обробки сир ставав пластичним, придатним для ліплення. Скульптурки в основному виготовлялися вручну, іноді - за допомогою форм, які заповнювалися сиром і з давніх часів вівчарі створювали оленів, коників, баранчиків. Згодом цим видом творчості почали займатися жінки. Маленькі скульптурки з сиру в ХІХ столітті стають домашнім промислом. Сучасні народні майстри, які працюють в річищі збереження і розвитку традицій, ліплять з сиру казкових оленей, фантастичних півників, коників, хвацьких вершників, зозулек та курочок

Надія Вербівська

майстер кераміки Валентина Чуранюк

майстер художньої обробки шкіри Василь Кіщук

майстер художньої обробки металу Роман Стринадюк

майстер бісеру Катерина Фурконяк

майстер ткацтва Ірина Шостацька

майстер ткацтва Дар'я Приймак

майстер різьби та бондарства Йосип Приймак

Ліжники Насті Корпанюк та Олени Копчук

Майстер кераміки Ендре Гіді

Майстер дерев'яної скульптури Василь Сєдак

Найпоширенішим виробництвом було виготовлення керамічного ужиткового посуду - мисок, тарілок, збанків, колачів, свічників та кахлів для облицьовування печей. Широко побутувала на Гуцульщині димлена кераміка, гравірована по сухому необпаленому черепку. Використовувалася техніка фляндрування (розпис ріжком) та ритування по сирому побіленому черепку і малювання червоним ангобом та поливами - зеленою і жовтою. Для художньої кераміки краю характерні стилізовані рослинні та геометричні мотиви: листочки, галузки, крапки, кривульки, колові та спіральні лінії, розписані зеленими та темно-коричневими фарбами на тонованому ясному тлі. Композиція більшості творів проста, складається з невеликої кількості мотивів, вільно розміщених на площин

Вишивка - один з найдавніших способів оздоблення одягу та предметів домашнього вжитку. Хай це буде святкова, весільна, буденна чи жалобна сорочка, - скрізь вишивка несе в собі смислове навантаження, в орнаментах закладена історично відібрана символіка. Геометричний орнамент виконувався техніками низь, хрестик, стебнівка, штапівка та мережковий шов. У вишивках високогір'я поряд з геометритричними орнаментами зустрічаються й рослинні. Орнаменти мають характерні регіональні особливості, техніку, спосіб нанесення нитки, колорит. Для високогірних районів характерні широкі смуги орнаменту, вишиті технікою низинки, з вкрапленням бузкових та фіолетових кольорів. У гірських районах Закарпаття вишивки виконували хрестиком на фабричній атласній тканині. Орнаменти будували з мотивів великих руж, у яких поєднували жовті, зелені, сині, та червоні нитки з вкрапленням голубих та рожевих.

Народне художнє ткацтво вражає розмаїттям видів, сировини, технік виконання, широтою практичного застосування. І тканини для виготовлення одягу, і призначені для обладнання та оздоблення житла свідчать про високий рівень культури ткацтва та розвинений художній смак майстрів регіону. Серед інтер'єрних тканин вирізняються верети, налавники, скатерті, рушники, ліжники, та килими. Верети надзвичайно поширені в народному побуті. Вони використовувались як постільні покривала, їх розвішували на жердках, прикрашаючи стіни над лавами. Їх виготовляли з грубої конопляної та вовняної пряжі. Декорували різними візерунками: "хрестиковими", "павучковими", "нумеровими", поперечними смугами одного, двох, а то й трьох малюнків, що ритмічно чергуються на всій площі. Скатерті ткали з лляної або конопляної пряжі, у формі вузького видовженого прямокутника. Для їх колориту характерні поєднання чорного, червоного і синього з невеликою кількістю жовтого кольору. Різноманітні за композицією й колоритом тайстри, бесаги та жіночі торбинки-дзьобанки. Багато різних народних звичаїв та ритуальних обрядів пов'язано з гуцульськими ворсистими вовняними ліжниками, що виготовлялися з овечої вовни. У колориті переважали природні кольори: сірий, чорний, білий, коричневий. Гуцульські килими безворсові, гладкі, полі хромові, для них характерний поперечно-смугастий орнамент, розділення площі на широкі та вузькі смуги, заповнені геометричними мотивами. Особливості орнаменту дають можливість визначити територіальну належність.