історія була чудова: до середини сумна, а потім весела й зі щасливим кінцем. Кілька років тому мережа ресторанів «Корчма» почала використовувати малюнок з обкладинки «Тараса Бульби» «А-ба-ба-га-ла-ма-ги». На наші здивовані запитання, чому це не доведено до відома ні видавництва, ні художника, якийсь час ніхто не відповідав. А потім нас із Малковичем занесло в Москву на книжковий ярмарок, і там нам зателефонував директор мережі цих ресторанів, киянин Юра Бєлоіван, запросив до себе. Нас підкупило, що ці ресторани по-гарному українські. Якби він зляпав якусь шароварщину, то Малкович підключив би адвокатів, намагався б жорстко відстояти наші права. Але коли ми побачили дощаті підлоги з гарного дерева, рушники, яким по сотні років, справжнє кухонне начиння, почули українську музику — не Вєрку Сердючку, а «ВВ», «Океан Ельзи», фолк у чистому вигляді — і спробували справжню українську кухню... Таких вареників, як у «Корчмі», не готують ніде у світі! І ціни там демократичні. Тож усі питання вирішилися, і ми з Малковичем тепер — почесні відвідувачі цих ресторанів.
Інші історії не такі веселі. Є безліч прикладів, коли на якихось білбордах, рекламі в журналах використовують мої малюнки, і Малкович намагається з’ясувати, чому так сталося. Найчастіше ці люди поводяться як дрібні радянські шахраї. —
Ви людина, напевно, небідна, але, гадаю, усвідомлюєте, що художник вашого рівня міг би заробляти набагато більше... —
Я не борець за грошові знаки, не вмію цього робити, в мене це не виходить. Якби не збіг обставин, низка везінь, зустрічей із відповідальними у фінансовому відношенні людьми, я був би напівзлиденним художником, сидів би на стільці, поклавши на інший аркуш паперу, і щось собі малював. Я абсолютно не пристосований до цього життя. Мої знайомі дивуються, як я взагалі виживаю, якщо впадаю в епілептичний стан від якої-небудь пісні радіо «Шансон»: це вибиває мене з колії на день і більше. Я практично не дивлюся телевізор. Тільки з часів помаранчевої революції дивлюся «5 канал». Мені здається, це — краще з шоу, що відбувалися останнім часом, реальне, справжнє. —
Зараз багато художників «підсіли» на помаранчевий колір. Яке у вас до нього ставлення? —
Я все життя не вилазив із теплого колориту. У мене було чудове жовте дитинство — небо, напевно, було блакитним, а дерева зеленими, але я дивився на все крізь жовті окуляри. Мені здається, це колір повноцінного життя, колір весни, осені, літа, навіть зими, якщо ти знаходишся в теплі. Знаючі люди з «Софії» кажуть, що синій або фіолетовий — кольори вищої чакри, а жовтий, червоний, помаранчевий — приземлені кольори, буденність, банальність... Але мені більше подобається ця «банальність.
ІЛЮСТРОВАНІ ХУДОЖНИКОМ ТВОРИ:
у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»:
М.Гоголь «Тарас Бульба», 1998
Е.Т.А. Гофман «Крихітка Цахес», 1998
Снігова Королева, 2000
Л. Керрол «Аліса в Країні Див», 2001
Снігова Королева (Міні-диво), 2002
The Snow Queen by A-BA-BA-HA-LA-MA-HA Publishers, 2002
Обкладинки до серії книжок «Гаррі Поттер», 2002—2007
Дж.Свіфта «Мандри Ґуллівера», 2005
«100 казок. 1-й том», 2005—2006, 1-ша премія на «Книзі року-2005». (Худ. В. Єрко, К. Штанко, К. Лавро та ін.)
С. та М.Дяченка «Ритуал», 2006
А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц», 2004—2008 (книжка поки що не опублікована)
В.Шекспір «Гамлет, принц данський», 2008
«100 казок. 2-й том», 2006—2008, (Худ. К. Штанко, В. Єрко, К. Лавро, В. Пальчун та ін.)
Р. Бах Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон
Із календаря «12 казкових місяців »
Із календаря «12 казкових місяців »
Із календаря «12 казкових місяців »
Із книжки «Снігова королева»
Із книжки Річарда Баха «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон»
Із книжки Річарда Баха «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон»
Із циклу книжок Пауло Коельо
Карти в українському стилі «Для гри в корчмі»
Карти в українському стилі «Для гри в корчмі»
Із циклу казок про Гаррі Поттера
2.2. Євгенія Гапчинська
Євгенія Гапчинська — популярна українська художниця-живописець.
Народилася 15 листопада 1974 р. в Харкові. П’ята дитина в сім’ї. У п’ятирічному віці пішла до школи, а в 13 років стала студенткою Харківського художнього училища. Закінчила Харківський художній інститут.
Стажувалася в Нюрнберзькій художній Академії. У 2000-му році переїхала до Києва. Живописно-виставкову діяльність розпочала 2002-го року. Популярний живописець, роботи якої продаються найдорожче серед сучасних українських художників. Визначає себе як шаленого трудоголіка, який щороку робить з півтора десятка нових виставок в Україні, Росії, Франції, Бельгії, Англії, Нідерландах та інших країнах. Має кілька власних галерей в Україні та в Росії. Її роботи зберігаються в європейських музеях та приватних колекціях поціновувачів та діячів мистецтва: від Лучано Паваротті й Нікіти Міхалкова – до...
ІЛЮСТРОВАНІ ХУДОЖНИКОМ ТВОРИ:
у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»:
І.Малкович «Ліза та її сни», 2005 (1-ша премія Львівського форуму видавців, 2005р. 2-га премія на «Книзі року»)
Обкладинка до книжки «Чарлі і шоколадна фабрика», 2005
Обкладинка до книжки «Матильда», 2006
Із книжки Р. Дала «Чарлі і шоколадна фабрика»
До книжки І. Малковича «Ліза та її сни»
До книжки Р. Дала «Матильда»
2.3.Володимир Голозубів
Один із найвизначніших українських книжкових графіків за всі часи існування української книжки. Народився 27 вересня 1925 року в Києві. Закінчив Київську художню школу ім. Шевченка (1950) та майстерню книжкової графіки Київського художнього інституту (1958). Учасник і переможець багаточисленних республіканських, всесоюзних та міжнародних виставок. Автор ілюстрацій до багатьох знакових дитячих книжок 70-90 рр. минулого століття.
Володар найвищої нагороди «Золоте яблуко» на Міжнародному конкурсі БІБ (Братислава, 1971) за книжку «Два півники» та бронзової медалі міжнародного конкурсу «Мистецтво книги» (Німеччина, Ляйпциґ, 1977).
В останні роки життя працював у видавництві "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА". "Людина абсолютно аскетична