Поетапно в історичному аспекті змінювалися матеріал, техніки і нитки. До 20ст. вишивали переважно лляну або конопляну тканину вручну пряденими лляними, вовняними нитками.

Згодом входить у побут фабрична тканина, фабричні нитки – вовняні («волічка»), бавовняні, червоні, білі, різноколірні.

У розробці орнаменту бойківські вишивальниці зуміли створити безліч варіантів зображення різних елементів, мотивів, форм. Виробились орнаментальні комплекси, властиві тій чи іншій техніці вишивання і матеріалу. Масового поширення набув у бойківській вишивці геометричний орнамент.

Найбільш відомий у бойківській вишивці - геометричний орнамент, який утворюється із простих лінійних мотивів, прямих і скісних, ламаних і зубчастих. Їх перетин, комбіноване розміщення створювали як прості, так і складні геометричні форми. Типовим для бойківської вишивки є використання прямих або скісних стібків для утворення прямолінійних суцільних стрічок, рядів з рисочок та зубців. Декорування прямолінійними геометричними простими мотивами одягу по швах – давня слов’янська традиція, яка збереглася в бойківській вишивці до наших днів. Особливого поширення набув мотив ламаної лінії («кривулі») у вишивці жіночих, чоловічих сорочок, на нижній частині «фартухів», безрукавках, чоловічих штанах Поступово він ускладнювався, доповнювався іншими мотивами.

Серед численних простих орнаментальних мотивів як один із провідних виділяється квадрат. Бойківські вишивальниці розробили безліч його варіантів.

Основне місце в орнаментиці вишивки займає ромб різноманітного зображення, окреслений однією або двома-трьома лініями: він виступає то як провідний мотив, то вписаний в квадрат, то утворює ромбовий розвід. У всіх цих зображеннях ромби мають гладкі лінії або численні виступи, відростки, зубці. Часто у площині одного ромба вміщено по три-чотири менші ромби. У стрічкових композиціях із ромбів використовуються додаткові мотиви – трикутники і зубці. Названі геометричні мотиви виступають у всіх районах Бойківщини. Відмінність полягає у принципах композиційної побудови. У гірських місцевостях центральної і західної Бойківщини вироблений класичний варіант побудови стрічкової композиції – однакові по ширині, вертикально видовжені червоний і синій прямокутники. Вони щільно з’єднані між собою, суцільно вишиті поверхницею. Ритмічно повторюючись, утворюють горизонтальну смугу висотою від 2 до 10см. Існує обов’язковий принцип: таку смугу з ряду червоних і синіх прямокутників орнаментували по центральній горизонталі ромбами.

Традиційними у бойківській вишивці є стрічкові композиції з ряду прямокутників, ромбів, квадратів, вишиті в червоно-синій гамі. Вони поетапно ускладнювалися, доповнювалися іншими мотивами, збільшувалися в розмірах. Змінювався темп орнаментального ритму, який залежав від ширини прямокутників, квадратів, їх окреслення і міри доповнення іншими мотивами. У вишивці гірських районів Турківщини до наших днів збереглися класичні принципи вишивання стрічкових смуг червоними і синіми нитками. В Долинському, Міжгірському, Сколівському районах подібні смуги можна бачити у вишивках 20-х років 20ст. масового поширення набули складні смугасті композиції. Такими смугами декорували рукави жіночих сорочок на уставці і над манжетами.

Відома у бойківській вишивці і сітчаста композиція, основним рапортом якої є ромб або квадрат, що утворюють прямокутну або діагональну сітку. Її віконця заповнені дрібнішими геометричними фігурами суцільно або маленькими цяточками, хрестиками.

Рослинно-квітковий орнамент ширше почав використовуватись у бойківській вишивці з початку 20ст. Строгі геометричні форми зазнавали пом’якшеного окреслення, вільнішого трактування. Рослинний орнамент бойківської вишивки характеризується багатством і різноманітністю мотивів, живописністю їх зображення, продуманістю кольорових співвідношень – від простих у вигляді хвилястого бігунця до складних галузок. Виділяється дво- і трилисник, але не як самостійний мотив, а переважно у різних поєднаннях з провідними мотивами.

Особливою фантазією творчого рішення позначені квіти, подані в основному в розгорнутому плані – чотири-, шести- і восьмипелюсткові. Їх серцевини – цяточки, круги, ромби, хрестики. Пелюсточки, як розділені, так і не розділені, мають заокруглене серцеподібне, зубчасте окреслення. Різноманітна форма квітів – вони витягнуті то по вертикалі, то по горизонталі, деякі подані в профіль.

Згадані орнаментальні мотиви у другій половині 19ст виконувались переважно червоними і чорними нитками, з початку 20ст. – червоними і синіми. Починаючи з 20-х років 20ст. до бойківської вишивки сміливо входить яскрава поліхромність. Жовтий, коричневий кольори підпорядковувались домінуючому червоному. Кожен мотив мав виражені кольорові акценти.

Трапляються у бойківській вишивці поєднання геометричного орнаменту з рослинним і антропоморфним, особливо з мотивами птахів. Так, вишивальниці з с.Либохора на сорочках 30-х років розвивали багатий рослинний орнамент, продумано добираючи яскраву колористичну гаму. Перевагу мав яскравий червоний колір, жовті, зелені, голубі підсилювали звучання домінуючого.

Висновок

Вишивка – це унікальне мистецтво народної графіки, вона зберегла і несе в собі багатовікову культуру народної декоративно лінії. Стібки нитки-лінії – прямі по горизонталі або вертикалі, діагональні – основа творення складних орнаментальних форм. Вона – домінанта вишивального мистецтва. З неї починається безперервний процес творення – від простих елементів до складних мотивів орнаментальних форм. Характерно, що у вишивці наглядніше і переконливіше, ніж в інших видах мистецтва, можна спостерігати народну винахідливість щодо методу розміщення мотивів на лінії, яку в народі називають стежиною, дорогою, бігунчиком. Ці лінії стеляться на тканині рівно, зубчастими або хвилястими виступами, строго організовуючи в лінійно-стрічковому ритмі безліч мотивів, образів, знаків.

Отже, сучасна народна вишивка розвивається на основі традиційної спадщини минулого і досягнення художньої культури українського народу. Українська вишивка, рушники на перший погляд не мають ніякого значення в житті сучасної людини,але вони віють на серце кожного з нас чаром рідної стихії і є живущим бальзамом,який сповнює нас споконвічною могутньою силою українського народу.

Вишиваний рушник донині не втратив свого значення в побуті. І тепер ним прикрашають інтер’єри помешкань, вівтарі та ікони в церквах. І надалі