він залишається атрибутом народних звичаїв та обрядів. На рушнику несли новонароджену дитину до хресту, на ньому проводжали людину в останню дорогу.
Рушники Бойківщини дещо відрізнялися від тих, що у східних областях, за звичай, були вони коротші. Вишивали смугами геометричних, рідше рослинних орнаментів. На образах їх призбирували посередині складками та зав’язували кольоровою стрічкою. Кінці не спадали з обох боків образу, а ніби розпростерті крила птаха увінчували його горизонтальною лінією.
Список використаних джерел:
1. Кара-Васильєва Т., Чегусова 3. «Декоративне мистецтво України 20століття», К.: Либідь, 2005р.
2. Кара-Васильєва Т. «Українська вишивка. Альбом », К.: Мистецтво, 1993р.
3. Кулипич-Стахурська О. «Мистецтво української вишивки. Техніка і технологія», Л.: Місіонер, 1996р.
4. Захарчук-Чугай Р.В. «Українська народна вишивка. Західні області УРСР», К.: Наукова думка, 1988р.
5. «Бойківщина. Історико-етнографічне дослідження», К.: Наукова думка, 1983р.
6. Литвинець Е.М. «Українське народне мистецтво вишивання і нанизування», К.: Вища школа, 2004 р.
7. Калиняк М.В. Українська вишивка . Сучасне трактування . Альбом – Львів: НВФ « Українська технологія» 2004 рік.
8. «Знаки 155 стародавніх українських вишивок» Бібліотека журналу «Соняшник» Київ, 1992 рік
9. Литвинець Е.М. «Чарівні візерунки» . – К.: Веселка, 1983 рік.
10. Кулик О. «Українське народне художнє вишивання» . – К.: Муз.видав.УРСР ,1961 рік.
11. Джигура - Литвинець Е.Н. «Навчання рукоділля» . – К.: Реклама, 1980 рік.
Додаток 1