Порядок призначення судової експертизи визначений Кримінально-процесуальним, Цивільно-процесуальним та Господарсько-процесуальним кодексами України, Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-ХІІ, Ін-струкцією про призначення та проведення судових експертиз, за-твердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.

З ухваленням даних нормативно-правових актів підвищилась роль судової експертизи в системі судочинства.

Експертиза - це дослідження будь-якого питання обізнаною особою-експертом (від лат. expertus - досвідчений). Вона при-значається у випадках, коли для розв'язання певних питань під час провадження у справі потрібні наукові, технічні або інші спе-ціальні знання.

Такі експертизи дістали назву судових, оскільки виконуються за призначенням судових органів, органів попере-днього слідства чи прокуратури. Випадки, коли призначення експертизи у кримінальних справах є обов'язковим, перелічені в ст. 76 КПК України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» «...судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у прова-дженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду».

Наведене формулювання має суттєві недоліки, а саме:

- воно не розкриває поняття «експерт»;

- ставить дослідження експерта у залежність від початку про-вадження справи відповідних органів чи суду.

Закон України «Про судову експертизу» регламентує тільки загальні гарантії, права та обов'язки експерта в процесі.

Експерт - фахівець, який здійснює експертизу.

Експертиза є самостійною процесуальною формою отримання нових і перевірки (уточнення) наявних речових доказів.

Судова експертиза відрізняється від експертиз, що здійсню-ються в інших сферах діяльності, за такими ознаками:

1. Дотримання спеціальних процесуальних норм, що визна-чають права та обов'язки експерта і суб'єкта, яким призначено експертизу.

2. Правила підготовки матеріалів для експертизи, її призна-чення і проведення.

3. Провадження дослідження, яке ґрунтується на використан-ні спеціальних знань з різних галузей народного господарства.

4. Надання висновків, що мають силу джерела доказів.

Основним нормативно-правовим документом, що регламентує правоохоронну діяльність та її зв'язок із судовими експертизами, є Конституція України, яка передбачає:

Стаття 60

Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпоря-дження чи накази.

За видання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 61

Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відпо-відальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний ха-рактер.

Стаття 62

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не мо-же бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним ви-роком суду.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідстав-ним засудженням.

Стаття 63

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

В обґрунтуванні юридичної відповідальності окремих фізич-них та юридичних осіб судова експертиза відіграє важливу роль. Вона здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності та повноти дослідження.

Розділ ІІ. Організація проведення судової експертизи

Підготовка до проведення експертизи включає такі основні дії:

а) з'ясування обставин, що підлягають дослідженню, визначення виду судової експертизи і досліджуваних об'єктів;

б) збирання необхідних для дослідження зразків і їх оформлення;

в) визначення експертної установи або конкретного експерта;

г) процесуальне оформлення призначення експертизи: винесення постанови (ухвали) про призначення експертизи, ознайомлення з нею обвинуваченого, а при необхідності й інших осіб, вирішення заявлених в зв'язку з призначенням експертизи клопотань;

д) відправка всіх цих матеріалів до експертної установи або вручення їх конкретному експерту.

Приймаючи рішення про призначення експертизи, слідчий чи суд повинні переконатись, що дані обставини справи або речові докази потребують саме експертного дослідження, визначити мету і конкретні завдання експертизи, з'ясувати, до якої галузі спеціальних знань відноситься її проведення, які методи досліджень можуть бути застосовані[14;209].

Якщо при вирішенні цих питань виникають утруднення, слідчий і суд можуть залучити для консультації відповідних спеціалістів.

Результати експертизи завжди залежать від якості підготовки досліджуваних об'єктів й інших матеріалів, необхідних для проведення експертизи. Підготовка досліджуваних об'єктів для кожного виду судової експертизи має свої особливості. Наприклад, при призначенні криміналістичної експертизи з метою ідентифікації зброї по відстріляних кулях і гільзах в експертну установу повинні бути направлені кулі або гільзи, знайдені на місці події, а також вилучені як речові докази в інших місцях, з зазначенням, де саме їх виявлено. Крім того, повинна бути надіслана зброя, з якої, за припущенням слідчого, було зроблено постріли, і 7—10 патронів для експериментальних пострілів з цього виду зброї. Не можна надсилати до експертної установи замість самої зброї лише кулі або гільзи, одержані експериментальною стрільбою, проведеною самим слідчим. Для дослідження дробу на експертизу надсилається вся його кількість, знайдена на місці події або вилучена в інших місцях. Змішувати окремі партії знайденого дробу не можна.

При підготовці речових доказів на хімічне або біологічне дослідження слідчий повинен додержуватись таких спеціальних правил: якщо речові докази виявлено у великій кількості, від кожного з них повинні бути відібрані певні зразки, з яких створюється середня проба. Щоб взяти середню пробу рідини, її треба розмішати, а потім відлити необхідну кількість (приблизно 1 літр). Проби відбираються окремо з кожної місткості. Середня проба сипучих речовин (цукру, цементу, зерна тощо) відбирається 3—5 виїмками за допомогою щупа в різних за глибиною місцях. Виїмки