Якщо дослідженню підлягають плями на одежі, взутті та інших предметах, необхідно направляти на експертизу не окремі вирізки з плямами, а предмети повністю. Плями, які підлягають дослідженню, слід обшити.

Речові докази, виявлені на місці події у вигляді плям, або слідів будь-яких речовин на предметах, які не можуть бути надіслані на експертизу через свою громіздкість, повинні бути обережно вирізані разом з незаплямованою частиною цього предмета. Якщо вирізку зробити неможливо—речовина плями зіскоблюється.

Для контролю робиться також зіскоб в тому місці, де плями немає.

Деякі види судових експертиз, наприклад, криміналістична, судовохімічна, судовотоварознавча, судовомедична й інші часто провадяться на основі порівняння досліджуваних об'єктів і відповідних зразків. Тому при призначенні таких експертиз відповідальним завданням слідчого є правильне збирання І належне оформлення цих зразків.

В криміналістиці зразками називаються різні матеріальні предмети, що є безпосередніми носіями властивостей об'єктів певного виду (групи) або які внаслідок взаємодії з окремими індивідуально конкретними об'єктами сприйняли їх ознаки і тому можуть бути використані як посередники для встановлення цих об'єктів. За походженням ідентифікаційних ознак (природою інформаційного змісту ознак) зразки діляться на два види:

а) безпосередні представники об'єктів певного виду, групи, складу і структури (наприклад, зразки зерна, дрові, чорнила, певної промислової продукції тощо);

б) предмети з матеріально фіксованим відображенням ознак індивідуально конкретного об'єкта (наприклад, зразки почерку, відбитки папілярних узорів пальців тощо).

Особливістю зразків першого виду є те, що вони мають подібні або такі самі властивості, склад і структуру, які притаманні досліджуваним об'єктам, і тому можуть бути використані для визначення загального походження або належності до однієї групи[[14;210].

Головною умовою використання цих зразків в експертному дослідженні є їх наочна відповідність або подібність до досліджуваних об'єктів за хімічним складом, фізичними властивостями, біологічним походженням, технологічними Гі іншими ознаками.

Зразки другого виду в процесі експертизи використовуються як встановлюючі (ідентифікуючі) об'єкти для визначення тотожності певної особи або конкретного предмета.

Особливістю цих зразків є те, що вони завжди мають відоме походження. Головною умовою використання цих зразків в експертному дослідженні, на відміну від зразків першого виду, є безперечність відображення на них ознак конкретного об'єкта, що перевіряється, наприклад, ознак почерку підозрюваної особи, конкретної пари взуття тощо.

За своїм походженням зразки обох видів можуть бути вільними й експериментальними. Вільні (основні) зразки для експертизи спеціально не створюються і взагалі можуть не мати безпосереднього відношення до злочину, що розслідується. Залежно від обставин справи, досліджуваних об'єктів і завдань, що ставляться на вирішення експертизи, вільними зразками можуть бути, наприклад, власноручно написані обвинуваченим тексти документів або підписи, подібні до досліджуваних об'єктів, чорнило, промислова продукція, шматки паперу, тканин тощо. Вільні зразки слідчий одержує при проведенні окремих слідчих дій (обшуку, виїмки) або шляхом витребування від певних осіб, установ.

На відміну від вільних, експериментальні зразки спеціально створюються для проведення експертизи, як порівняльні обшуки —необхідність одержання — експериментальних зразків може обумовлюватись різними причинами, наприклад, недостатньою кількістю вільних зразків, їх відмінністю від досліджуваних об'єктів (наприклад, текст досліджуваного документу виконаний олівцем, а вільні зразки написано чорнилом). В окремих ситуаціях виникає необхідність проведення експертизи по таких об'єктах, вільні зразки яких взагалі неможливо одержати (наприклад, відбитки босих ніг або зліпки зубів конкретної особи тощо). В цих та інших виключних випадках вільні зразки можуть бути доповнені або замінені експериментальними.

Особливість експериментальних зразків полягає в тому, що вони створюються в спеціально підготовлених умовах і можуть повторюватись необмежену кількість разів при необхідності усунути елементи штучності, вплив випадкових причин або з метою вивчення якогось явища, наприклад, встановлення можливості шляхом малювання відтворити відбиток певної печатки тощо.

Одержання експериментальних зразків при підготовці до проведення експертизи може бути примусовим.

Оскільки експерт і спеціаліст не мають права провадити будь-які примусові дії, вони не повинні самостійно одержувати будь-які зразки, необхідні для висновку. Виключення можуть складати лише випадки одержання експертом експериментальних зразків від самих досліджуваних об'єктів в процесі проведення експертизи з метою визначення механізму виникнення окремих ознак, вивчення якихось явищ і властивостей дослід­жуваних об'єктів внаслідок експерименту. Ці дослідження носять науковий або методичний характер і можуть провадитись експертом без участі особи, що призначила експертизу.

При відібранні експериментальних зразків повинні бути створені умови, що забезпечують одержання їх у необхідній кількості і достатній якості, а також гарантують безсумнівність їх походження. Наприклад, особа, в якої відбирають експериментальні зразки почерку, не повинна бачити досліджуваний документ.

Розділ ІІІ. Висновок експерта, його структура та оцінка

При проведенні експертизи важливо, щоб слідчий мав контакт з експертом. При наявності такого слідчий може вчасно поповнити додаткові матеріали, необхідність в яких виявилась в процесі дослідження, допомогти експерту швидше усвідомити обставини справи і завдання експертизи, ознайомитись з досліджуваними об'єктами, забезпечити в потрібних випадках присутність обвинуваченого тощо.

Експерт в свою чергу при спілкуванні з слідчим має можливість ознайомити його з наслідками проведених досліджень, роз'яснити значення застосованих методів, звернути увагу слідчого на виявлені в ході дослідження фактичні дані, що можливо раніше не були йому відомі та ін.

Спілкування слідчого з експертом не тільки позитивно впливає на строки і якість проведення експертизи, а й відіграє важливу роль в оцінці висновку експерта[15;238].

У висновку експерт повинен об'єктивно, повно і послідовно описати процес і результати проведених досліджень, в логічній послі­довності обґрунтувати відповіді на поставлені перед експертизою питання.

Висновок експерта складається з трьох частин:

вступу, дослідження і заключення. У вступній частині зазначаються дата його складання, назва експертної установи,