Це дуже копітка техніка, але вироби, виготовлені цим способом, дуже красиві. У техніці холодного батика виготовляють декоративні текстильні вироби, які не потребують чистки і добре захищені від потрапляння води.

Для виконання виробів у цій техніці насамперед потрібна дерев'яна рама з рейок невеликого перерізу. Ширина рами залежить від ширини тканини (70, 90 або 100 см), а довжина має такі самі розміри (для квадратних виробів) або більші (100— 200 см). Можна виготовити раму із змінюваними розмірами. Для цього по кутах рами по діагоналі прорізають пази і скріплюють протилежні кути гвинтами, змінюючи цим раму до потрібних розмірів.

На раму набивають цвяшки з нержавіючого металу без шляпок. Відігнувши цвяшки до краю рами, утворюють гачки, на які потім натягують тканину.

Крім рами потрібен спеціальний інструмент — тьянтинг, за допомогою якого на тканину наносять воском графічний рисунок. Віск у такому випадку є резервом і створює світлий контурний рисунок на стику двох кольорів. Тьянтинг — це мідна форма для розтопленого воску із стінками завтовшки 1—3 мм, в зв'язку з чим віск не дуже швидко застигає. Знизу форма має круглий отвір, діаметр якого дорівнюе діаметру звичайної голки. Збоку до тьянтинга кріплять осердя з дерев'яною ручкою.

Графічний рисунок можна також наносить плоскими або круглими пензлями, м'якими або жорсткими, або ж за допомогою скляної трубки з кулькою; кінчик трубки потоншений і трохи зігнутий. Така трубка потрібна для нанесення по рисунку так званого резерву, але іншого складу, ніж у випадку сухого розпису. Гарячий віск наносять на площину тканини по рисунку у вигляді широких смуг або невеликих площин круглими білячими пензликами, а у вигляді великих площин — плоскими пензлями завтовшки 1—3 см (№ 18—22).

Віск підігрівають і підтримують у теплому стані в емальованій або керамічній посудині (остання довше зберігав тепло). В іншій емальованій посудині відразу ж готують розчин барвників. Для основного розчину барвника, в який потрібно занурити всю тканину, посудину готують великого об'єму, наприклад відро, куди зручніше опускати великі відрізки тканини.

Резерв для роботи трубочками готують з гумового клею та бензину. Клей розчиняють у бензині до густоти сметани і наносять контури на тканину скляною трубочкою. Після нанесення рідкого резерву бензин випаровується, а гумовий клей заходить у пори тканини і затримує проникнення водного розчину барвника з однієї площини в іншу. І тільки в рамках оконтуреної невеликої площини можна немов би аквареллю по мокрому писати рідкими барвниками.

Натягуючи тканину на раму, необхідно простежити, щоб її натяг був не дуже сильним, бо Інакше резерв, як правило, руйнується. Проте натяг не повинен бути і надто слабким, бо, провисаючи, тканина деформується, і малюнок спотворюється.

ГАРЯЧИЙ БАТИК

Для роботи в цій техніці треба насамперед підготувати відповідну воскову суміш, використовуючи озокерит і бджолиний віск у співвідношенні 1 : 3. Озокерит за своїми якостями близький до бджолиного воску, і його можна використовувати в чистому вигляді. Якщо замість озокериту застосовують парафін (побутова свічка), то його слід змішувати з воском у співвідношенні 3 : 2. Ця суміш м'яка, еластична, добре лягає на тканину, не відшаровується від неї, на відміну від покриття самим тільки парафіном. Якщо шар резерву відлущиться, то на оголену частину площини тканини затікав барвник «чужого» кольору, утворюється пляма, що, звичайно, порушує загальну композицію малюнка.

Працюючи в такій техніці, краще використовувати кубові або анілінові барвники. Але найстійкішими є органічні, тобто рослинні барвники (див. розділ «Фарбування тканин і пряжі»).

Перед початком розпису в техніці гарячий батик тканину промивають у гарячому содовому розчині (на 10 л води —1 столова ложка соди). Содовий розчин змивав всі промислові добавки, які використовують під час обробки. Тканина стає чистою і трохи збігається, що запобігає деформації малюнка після нанесення його на тканину. Коли тканина просохне, її натягають на раму.

Рисунок наносять простим олівцем (не хімічним). Наступний етап — нанесення воскового шару. Розплавленим воском спочатку покривають ті площини, на які передбачається нанести темнішу фарбу. Вільні від воску площини фарбують у світлі тони. Для цього тканину занурюють у розчин барвника світлого тону. Потім її виймають, сушать і, проклавши між кількома шарами м'якого паперу або газет, прасують гарячою праскою і тим знімають шар воску. Далі воском покривають щойно пофарбовану ділянку, а також ті, які не повинні фарбуватися в новий, другий за тональністю колір. Повторюють весь процес фарбування тканини і знімання воску. Перед останнім етапом — пофарбуванням площини тканини в найтемніший колір (чорний, темно-коричневий тощо) всі площини, вкриті восковим резервом, можна злегка пом'яти. На воску утворяться невеликі тріщинки, крізь які на тканину потрапляв барвник після занурення її в його розчин. Весь малюнок вкривається ефектною сіткою. Залежно від напряму тріщин (горизонтально, вертикально, по діагоналі чи по рисунку) утворюється додатковий графічний рисунок.

Гарячий віск на великі площини тканини наносять широкими пензлями, а для нанесення ліній користуються

тьянтингом або тонким пензлем. У тьянтинг віск заливають ложкою. Чим віск гарячіший і рідший, тим краще. Його наносять швидкими рухами, поки він не застиг, бо доведеться знову підігрівати. Перед початком роботи тьянтинг необхідно «розписати» на папері так, як «розписують» нову кулькову ручку. Нижній отвір інструмента має добре випускати віск. Нанесені за допомогою тьянтинга воскові контури або резерв з гумового клею створюють бар'єр, крізь який барвник не потрапляє на сусідню площину.

Якщо в місцях, вкритих воском, тканина не потемнішає, значить віск не пройшов