Вишивку досить часто використовують при оформленні інтер’єру в національному стилі. Це дозволяє підкреслити нашу українську культуру.
2.2 Роль національного декоративно-прикладного мистецтва та етнічного стилю в оформленні інтер’єру.
Серед безлічі стилів оформлення житлового інтер'єру усім хочеться знайти саме той, у якому ми будемо почуватися максимально затишно і природно. Класичне мистецтво вічне, суперечки немає. Однак натури творчі все частіше тяжіють сьогодні до таких напрямків, у яких вирішальну роль грають дріб'язки і нюанси. Як, наприклад, при створенні обстановки в етнічному дусі.
У першу чергу варто з'ясувати, які саме асоціації народжуються при словах «етнічний стиль в інтер'єрі». Як правило, інтер'єром в етнічному стилі ми називаємо такий, у якому багато натуральних оздоблювальних матеріалів; його естетику формують глиняні або дерев'яні аксесуари, грубий текстиль, світильники з рисового паперу. Ще одним неодмінним атрибутом цього стилю стали плетені меблі. Усе перераховане вище, безумовно, має право на існування. Однак заради справедливості варто уточнити, що усе це лише в контексті такого неймовірно широкого поняття, як «етніка».
Етнічний стиль в інтер'єрі має на увазі створення обстановки з використанням національного колориту, характерного для традицій того або іншого народу, тієї або іншої культури (дод.31).
Етнічний стиль формувався тисячоріччями, зазнаючи вплив різних культур. По суті, кожний з існуючих сьогодні стилів у філософському розумінні слова можна назвати етнічним, що асимілювалися в процесі еволюції, частково переосмислювалися і «використовувалися» іншими народами.
Інтер'єр гуцульського житла вражав неповторністю та мистецькою вишуканістю декоративно-художніх засобів оформлення, багатством кольорових поєднань. Кожний з його елементів - піч, сволок, жердка, мисник, костюм, ужиткова тканина, побутове начиння - свідчив про виняткову працездатність гуцулів, їхню любов до орнаментації, різноколірних та різнофактурних поєднань. Заможні господарі викладали печі купованими мальованими кахлями. Сюжетно-орнаментальна розробка кожної кахлі представляє художньо виражені фрагменти традиційно-побутового життя гуцулів: сімейні та календарні свята, мистецькі уподобання, види художніх промислів, культові споруди, оберегові та символічні зображення тощо.
Значення оберегу мав різьблений орнаментальний декор, яким прикрашався сволок, вхідні двері та меблі. За традиційними уявленнями гуцулів, прикрашені відповідними орнаментальними композиціями предмети набували магічної сили, яка оберігала людей від ворожих та шкідливих сил і сприяла благополуччю родини. Тепло-коричневі тони побутової саморобної тканини "верет", "бесаг", "покрівців" поєднувалися з яскравими жовтогарячими барвами тканин запасок ("пілок"), вишивкою сорочок і рушників та аплікацією шкіряно-хутряних елементів гуцульської ноші.
Етнічне — це те, що пов'язане з належністю до певного народу. У нинішній час увага до етносу, етнічних ознак в народонаселенні планети надзвичайно велика, оскільки нових форм набуває рівень міжетнічних відносин. З одного боку з появою таких засобів спілкування, як телефон, інтернет іде тенденція до глобалізації і, як наслідок, стирання границі між різними етнічними групами. З іншого боку, поділ країн на «багаті» та «країни третього світу», політичні конфлікти, дискримінація та таке інше веде до підсилення цієї границі між етнічними групами. Таким чином, перед нами постає проблема: як зберегти культурні цінності, що є притаманні окремим народам, і при цьому примножити глобальні (загальнолюдські) цінності, бути «відкритими» до нового.
Мистецтву притаманна властивість – нести в собі конкретне вираження художнього генія, художніх прагнень народу. Воно також обов'язково має відповідний культурно-історичний ґрунт, на якому завдяки зусиллям творців проростають зерна нових надбань і досягнень.
Роль декоративно-прикладного мистецтва та етнічного стилю в оформленні