жовте, жовто-коричневе, коричневе; у відновлювальному — зелене; у змішано-му — від болотяно-зеленого до зеленкува-то-коричневого кольорів. Частіше за все зустрічалося зелене або безбарвне скло.[11;69]
Дальший розвиток гутного скла відбу-вався головним чином по лінії оволодіння доцільною формою виробів, засвоєння досягнень сусідніх країн та удосконален-ня організації виробництва українських гут.
Поступово розвиваючись, виробницт-во скляного посуду продовжувало оволо-дівати конструктивною формою, ор-ганічно поєднувати її з пластичним декоруванням. На шляху до цього в розг-лядуваному періоді були зроблені важливі кроки.
1.1. Українське художнє скло ХVІІІ ст. Типова барокова форма скляного посуду в Україні – пляшка-штоф
Розквіт художнього скла на Україні припадає на кінець XVII і XVIII сто-ліття, що був викликаний великим попитом на скляну продукцію. Скляри підвищувати якості скломаси, удосконалювати форми посуду та розширювали його асортимент, впроваджували різноманітні техніки ху-дожнього оздоблення. Гутна справа, хоча і була певною мірою відокрем-лена від суміжних видів художніх ремесел, виходячи із специфіки проце-су виготовлення, але, існуючи в час панування стилю бароко, не могла не втілити його риси, зокрема у формотворення, а найбільше в орна-ментику. На українському ґрунті типові барокові риси скляного посуду Західної Європи і Росії зазнали суттєвої трансформації (в поєднанні з народною стилістикою, традиційністю та певною консервативністю міс-цевих естетичних вподобань), що сприяв виникненню досить своєрідно-го, самобутнього скла.
На відміну від Росії та Західної Європи, де типовою бароковою фор-мою скляного посуду були бокал і кубок, в Україні — пляшка-штоф, збережені в музейних збірках і архівних матеріалах. В Україні штофи використовувати в панському, козацькому, селянському побуті. За техні-кою виготовлення вони гутні. Первісна їх форма — призма з квадрат-ною або прямокутною основою, їхня варіантність форм досить обмеже-на. [9;91] (Додаток №1)
M. Біляшівський, один з перших дослідників українського гутного скла, звер-гав увагу саме на його внутрішню та зов-нішню гармонійність: "...візьмем вироби XVІII-гo віку (мається на увазі гутне скло) — усюди бачимо чи гарну лінію форми, чи справжню оздобу: поруч з практичною метою завше йде бажання [3;140]
Форма штофів виявилася зручною щодо оздоблення. Вона обумов-лювала художнє оформлення за композиційним принципом, наближеним до декорування хат та скринь. Кожна грань виробу тракту-валася самостійно. Одна з широких площин була головною. Вузькі грані прикрашатись окремими елементами основної композиції. Орнамента-ція штофів грунтувалася на архітектонічності форми та орієнтувалася на центричну побудову композиції, притаманну багатьом видам народного мистецтва. Штофи оздоблювали емалевим або олійним розписом, а також декорували техніками, що набули якісно нового значення в часи бароко — гравірування та гранування. Показово, що в оздобленні українського скла ці техніки практично ніколи не поєднуватися в одному виробі.
Штофи з олійним розписом були популярними у XVIII ст. завдяки невисокій вартості. Але техніка розпису скляного посуду не сприяла збе-реженню, тому і виробів зберігалося відносно мало. Головним мотивом орнаментації була велика квітка. Кожну малювали окремо і трактувати площинно. Вони заповнювали усю поверхню штофа, плавно переходячи одна в одну. Вільне заповнення розписом усіх площин виробу наближа-лося до килимового принципу трактування композиції. Олійному розпису на склі властивий яскравий і насичений колорит.
В композиційних схемах декорування штофів домінував складний за формою рослинний орнамент. Головним елементом виступала квітуча гілка. В окремій групі виробів орнаментацію трактували схематично-умовно. Водночас, в іншій простежується більша натуралістичність деко-ративних форм, що тяжіє до стримано-графічної манери. Ще в одній де-корування таке бурхливо-динамічне, що гілка з надмірно великою квіт-кою стає гнучкою. Збільшення розміру квітки органічно узгоджувалося з прихильністю барокового мистецтва до пишних, великих форм. Неспокійно-імпульсивний ритм подібних композицій, хоча б на рівні емоцій-ного впливу, наближав їх до загального стилю епохи бароко.
При розмаїтті манер декорування простежується єдина спільна ком-позиційна структура — тобто підкреслювалось потрійне розчленування по вертикалі. Це дає підстави припустити, що коріння зображення квіту-чої гілки йдуть від поняття "древа життя", що засноване на тріаді існу-вання світу, землі, людини. Відповідні зображення шклі чи часткові є однією з головних тем в оздобленні хатнього начиння — посуду, керам1чних виробів, меблів, рушників тощо. [11;178]
Серед штофів, розписаних емалями, зустрічається зображення жу-равля. Символічне значення даного мотиву, як алегорії справедливості й довголіття, що не зазнаю змін від китайської до середземноморської культур.
Серед розписних штофів є декілька дуже рідкісних зразків, яким властивий портретний живопис та геральдичні мотиви. Іноді поміж ма-люнками розмішені написи.
Окрему групу складає посуд з прозорого скла, розписаний білою емаллю. Ця манера досить стримана, суха, лінія стає більш тонкою. Такий розпис наближався за характером малюнка до гравірування, та, можливо, імітував його.
Гравірований скляний посуд був менш поширеним, ніж розписний, через високі ціни. Його використовувати, переважно, у панському побу-ті. Для гравірування використовували скло безбарвне, якомога вищого гатунку. Гравірували посуд за допомогою мідного коліщатка. Завдяки пій техніці створювався матовий, неначе оксамитовий малюнок. що контрастував з полиском скла. Гравірований малюнок, як і всі народні витвори, визначався не точно-геометричною, are живою лінією.[9;94]
Велику групу українського скляного посуду XVI11 ст. складає фігурний для зберігання рідини. За типологією форми це одна з най-більш декоративних груп. Ідея моделювання фігурного посуду йде з часів стародавнього Єгипту та Китаю, крито-микенської культури та ін. У середньовічній Європі побутував фігурний — водолії-акваманіли. В Україні скляний фігурний посуд мав вигляд баранів, кабанів, коней, качок, але найбільш поширеними та найбільш улюбленими були пляшки-ведмеді. Вони були популярними серед різних верств тодішньо-го суспільства. Стародавній вислів "бороти ведмедя", означав наливати з пляшки у формі ведмедя.
Природа культу ведмедя має досить сталі форми як на