Реферат

Внутрішній монолог – головний дійовий засіб процесу перевтілення у мистецтві драматичної вистави

У мистецтві драматичної вистави внутрішній монолог є одним з найважливіших чинників народження органічної словесної дії актора.

"Призначенням внутрішнього монологу є відтворення і передача передмовної суб'єктивної дійсності: невисловлених відчуттів, прихованих переживань і думок, нецензурованих асоціацій. Монолог у формі "потоку свідомості" передає процес функціонування людської психіки в її складності, розчленованості, частинності, багатошаровості, незв'язності і спонтанності... Він є самостійною композиційною формою, яка відрізняється від висловлювань наратора і (теоретично) незалежна від нього, відіграє роль "дзеркала свідомості" [12 :478].

Процес народження живого образного слова неможливий без точного внутрішнього процесу мислення актора в образі. Надзвичайно важливо розгадати, як герой оцінює себе і все, що відбувається навколо нього, оскільки зовнішній текст (вимовлений вголос), виникає як наслідок роздумів.

Вчення про внутрішній монолог як важливий дійовий засіб процесу перевтілення - геніальний винахід К. С. Станіславського, що допомагає в культурі фаху - техніці актора.

Здійснивши дійовий аналіз монологу в узгодженні зі стилістикою, жанром п'єси, замислом автора і режисера, актор уточнює суть і предмет конфлікту, розкриває підтекст. Перед ним стоїть завдання домогтися органічного народження слова. Текст повинен звучати так, ніби він був написаний не давно, а виник зараз, спонтанно, як результат свідомості й почуття героя.

Внутрішньому мисленню як головному засобу мистецтва перевтілення К.С.Станіславський та В.І. Немирович-Данченко надавали особливого значення. Невичерпним джерелом у роботі актора над внутрішнім монологом є хрестоматія Немировича-Данченка "О творчестве актера" (зокрема записи стенограм його репетицій).