Завершуючи розмову про складність роботи над таким фантасмагоричним монологом, у створенні якого головне місце займає внутрішня мова, зауважимо, що вона посильна тільки актору, який працюватиме з висококваліфікованим режисером, що, безумовно, застосовуватиме й такі допоміжні засоби виразності, як сценографія, світло, музика, шуми тощо.

До речі згадати, що шедевром акторського "внутрішнього монологу" є знаменита сцена з вистави "Макар Діброва" за п'єсою О. Корнійчука (у ролі Діброви - А. Бучма, Київський театр ім. І. Франка, 1948 p.). Пауза Бучми, що тривала кілька хвилин, - це неперевершено зіграний актором монолог, наповнений незвичайної трагічної сили. Бучма - Діброва, тримаючи в руках піджак загиблого у шахті сина, ніби безмовно звертався до глядачів зі своїм великим горем.

Працюючи над утіленням сценічного образу, слід пам'ятати, що основна мета внутрішніх монологів полягає в перетворенні авторського задуму в емоційне звучання. Пробудження уваги, уяви, фантазії актора - шлях до природної поведінки, органічного народження слова. Допоможуть йому в цьому асоціації: особисто пережиті, викликані переглядом кінофільмів, враження від прочитаних книг тощо. Для створення образу актор відбирає лише ті асоціації духовного, психофізичного чи соціального стану, що накопичені його емоційною пам'яттю, і які близькі поведінці та світоглядові сценічного героя. Незмінним правилом при цьому слугуватиме відома незаперечна істина: "Джерелом справжнього новаторства в мистецтві є життя".

І останнє, говорячи про види і форми монологічного мовлення у творчості актора та роль монологу в драматичній виставі, ще раз візьмемо до уваги таке. Якщо монолог - важлива складова класичної п'єси, якщо він зустрічається і в сучасній драмі, якщо він існує як окремий сценічний твір, виконуючи такі відповідальні та різноманітні функції, то, зрозуміло, як важливо нам знати принципи роботи над його втіленням.

УТІЛЕННЯ МОНОЛОГУ - ПРОЦЕС ТВОРЧИЙ

Робота над монологом починається ще в застольний період, зразу ж після розподілу ролей, з уточнення й вияснення його ролі та місця у загальному полотні майбутньої вистави. Значно важче працювати над монологом у відриві від постановки, самостійно, як це, приміром, буває за навчальною програмою зі сценічної мови. Праця ускладнюється тим, що виконавцеві доводиться самому осмислювати весь літературознавчий матеріал, вивчати всю п'єсу і проходити всі етапи творчої праці над монологом -від вибору до сценічного втілення (звичайно, під керівництвом педагога).

Починати роботу слід з вивчення літературознавчих джерел, аналізу авторського тексту - "розвідок розумом", як