Таке трактування будівлі в цілому - абсолютно вільне і індивідуалізоване моделювання простору в межах кожного поверху - усе це в сумі складає те, що він мав на увазі під терміном "вільний план". До цього часу різниця між вільним плануванням Райта і методом європейських архітекторів стала очевидною. Робота останніх заснована на новій просторовій концепції, що виросла з кубізму.

4. Вільний фасад як безпосередній наслідок каркасної конструкції.

5. Сад на даху. Щоб зрозуміти структуру будинків Райта, їх треба обійти кругом. У творчості Корбюзье плоский дах є актом додаткового просторового розкриття будинку догори. Плоский дах Ле Корбюзье застосовував вже в 20-х і 30-х роках для одинсімейних будинків. Надалі своєму розвитку планування даху було сильно змінене і привела до щонайтоншого моделювання, характерного для Житлової одиниці в Марселе.

Проте Ле Корбюзье не намагався надати своїм принципам значення непорушних канонів. І він сам ніколи не зупинявся у своєму розвитку, вбираючи в себе усе нове, що з'являлося навколо нього. Він залишався, вірний своєму принципу, що "архітектура - це склад розуму, а не ремесла" (1936).

Вилла Савой, 1928-1930 

Усі принципи Ле Корбюзье були втілені в будівлі, що стала класикою Сучасного Руху і що встановив щось подібне до нової форми житлової архітектури, - віллі "Саввою" в Пуасси, яка була побудована в 1928 -1930 роках.

Удома, які до цього будував Ле Корбюзье, були зазвичай розташовані на невеликих ділянках. Ділянка для вілли Савой був абсолютно ізольований. Замовник вимагав такого розташування будинку, щоб розкривався безперешкодний вид на околиці.

Будинок є кубічним об'ємом, встановленим на стовпах. Це не суцільний масив; з південно-східною і південно-західною сторін частина об'єму "вирізана" так, що, коли встає сонце, світло заливає увесь внутрішній простір.

Вхідний хол розташований на північно-західній стороні, але, щоб потрапити в нього з дороги, треба обійти будинок з південного боку. Фактично будинок не має головного фасаду, переднього або заднього фронтону, оскільки він відкритий з усіх боків. У двох стінах житлової кімнати вікна горизонтальні розсувні. Третя стіна, що виходить на терасу, засклена на дві третини своєї довжини знизу доверху. Половина цієї скляної перегородки відсовується назад за допомогою легкокерованого важеля - і тоді кімната миттєво змінюється, виникає безпосередній зв'язок між інтер'єром і зовнішнім світом. Проте навколишній ландшафт видно тільки окремими ділянками, як би у рамках.

Ле Корбюзье займався проблемою пристрою пандуса усередині будинку. Якщо приміщення досить велике, відмова від сходів дозволяє здійснити майже непомітний перехід з одного поверху на інший. Пандус у віллі Савой складається з двох секцій. Одне крило знаходиться усередині, інше проходить уздовж зовнішньої стіни до саду на даху. Окрім пандуса є гвинтові сходи, які йдуть від землі до даху.

Неможливо охопити віллу Савой поглядом з однієї точки; ця композиція здійснена в буквальній відповідності з просторово-часовою концепцією.

У масиві будівлі зроблені вирізи на всіх напрямках: згори і знизу, усередині і зовні. На поперечному перерізі в будь-якій точці видно, що зовнішнє і внутрішнє простори утворюють складне поєднання, проникаючи один в одного. Вилла Савой була сильно пошкоджена під час війни.

Конкурс на будівлю Палацу Ліги Націй, 1927 

У 1927 р. Міжнародний конкурс на будівлю Палацу Ліги Націй в Женеві став одним з найзначніших етапів в історії сучасної архітектури. Уперше архітектори кинули виклик рутині академії в цій області, в якій вона панувала упродовж ряду поколінь,- проектуванні монументальних адміністративних будівель. Хоча академія виграла цю битву, але перемога поколивала її престиж; це була дійсно пиррова перемога.

Вже із самого початку було ясно, що з 337 представлених проектів особливо значною і цікавою була робота Ле Корбюзье і Пьера Жаннере, що підтвердилося згодом. У чому полягала гідність проекту, що змусив жюрі серйозно віднестися до нової архітектури, яку раніше ці видні професіонали вважали естетичною нісенітницею? Впродовж десятиліть існував сталий стиль для офіційних урядових будівель, який був майже однаковий в різних країнах. І коли постало питання про будівлю в Женеві, офіційні особи автоматично звернулися до цього сталого стилю. У проекті Корбюзье питання стильової спрямованості були другорядними; головну увагу майстер приділив доцільній функціональній організації комплексу.

Створення Палацу Ліги Націй з її складною організацією і різноманітними функціями зажадало розподілу її штаб-квартири на три головні частини: секретаріат - для повсякденної роботи її адміністрації; місце для зборів різних комітетів, сесії яких скликалися час від часу, і зал для щорічних зборів Асамблеї. Крім того, було потрібне велике приміщення для бібліотеки.

У проекті, представленому Ле Корбюзье і Жаннере, було знайдено найбільш компактне і раціональне рішення усіх цих проблем.

Секретаріату, великій адміністративній будівлі, біля входу в комплекс відводилося струнке крило, що розташовується паралельно озеру. Ряди горизонтально-розсувних вікон відкривають безперешкодний вид на озеро і гори. На даху є сад. Будівля із залізобетонним каркасом неначе парить над майданчиком, спираючись на колони. Колони каркаса встановлені з відступом від стін, що не несуть. В даному випадку Ле Корбюзье скористався тим же трактуванням, яке незадовго до цього і в меншому масштабі він застосував при будівництві вілли Кука (1927) в Булони-на-Сене.

Велика будівля Асамблеї виходила на озеро. Дві бічні стіни засклено. При проектуванні Великого залу для