Будинок священника. Переяславський повіт, Полтавська губернія. Кінець ХІХ ст.

Сільська управа. с., Переяславський повіт, Полтавська губернія. 2-га половина ХІХ ст.

Шинок. с., Переяславський повіт, Полтавська губернія. 90-ті роки ХІХ ст.

Козацька залога 17 століття. Реконструкція

Шатровий вітряк

В експозиції музею представленні типові з Наддніпрянщини:

· за професіями: , , , , , , , , житло знахарки;

· за статком: безземельника, вдови, бідняка, середняка, заможнього селянина, заможнього селянина-промисловця.

Крім того є копії громадських будівель: , церковно-парафіяльної школи, , сільської управи.

Церква Іоана Богослова: Церква належить до найдавніших, найбільш поширених на Україні пам'яток козацької доби. Збудована на кошти козацької громади з тесаних дубових пластин, встановлених на кількох, вкопаних у землю кам'яних брилах. Кінці зрубу покладені в "канюки" без лишку, стіни обшиті шалівкою.

Тризубна будівля з трьома верхами в один ряд. Зруби "бабинця" і прямокутної форми, гранчастий, побудований на п'яти сторонах восьмигранника.

Дзвіниця (середина 18 століття) — велична триярусна споруда з галереєю навколо нижнього ярусу, перевезена з Київської області.

На простому козацькому подвір'ї відтворено козацький . Встановлено 67 кам'яних і дерев'яних хрестів 18-19 століть, із зруйнованих, зрівняних з землею цвинтарів наддніпрянських козацьких сіл Переяславщини, які потрапили у зону затоплення .

Церква святого Георгія — церква з села , пам'ятка архітектури національного значення. Збудована на кошти сільської громади в році.

Церква — однобанна споруда висотою 27,5 метрів, в плані хрещата з 4-гранником в цетрі та 4 рукавами по .

, , північний та південний зруби разом з міжрукавними зрубами, які вдвічі нижчі за висоту рукавів, утворюють монолітну масу, над якою стрімко підноситься верх.

В роках прибудовано дзвіницю. В році цю церкву зображено на малюнку .

Оздоблена церква надзвичайно скромно. Розети-хрести розміщені по фризу всієї споруди, фронтонах, по фризуверху центральної дільниці та четверика дзвінниці, а також на стінах четверика дзвіниці.

В інтер'єрі церкви кінця 19, початку 20 століть. 5-ти ярусний середини 19 століття оздоблений чудовим різбленням. Автентичний іконостас за радянських часів вивезений до , то ж музей підібрав схожий дерев’яний різний іконостас ХІХ століття. А також багату колекцію старих ікон, різний дерев’яний аналой, колекцію дерев’яних та металевих хрестів.

Двір священника: Українське духовенство, протягом століть було провідником моралі і духовних цінностей, впливало на народне виховання та освіту на селі. Сільські священники жили великими патріархальними сім'ями, були міцно зв'язані із селом, дотримувались усталених, вироблених багатьма поколіннями поглядів на життя, побут, працю, виховання дітей.

Садиба священника традиційно розташовувалася біля церкви, неподалік . У дворі:, , , . Будинок 4-х дільна споруда з . покритий . В житла домінували елементи міщанського , виготовлені за індивідуальним замовленням, фабрично-заводського виготовлення, кролівецькі та мережані , , .

Сільська управа: Сільська управа — орган сільського самоврядування, забезпечувала збір державних податків, здійснювала нагляд за відбуванням повинностей селянами, за справністю шляхів, мостів, станом посівів зернових, лісів, водоймищ, за дотриманням громадського порядку, надавала допомогу при пожежах та повенях, розподіляла землю між общинниками, вирішувала питання перебування окремих господарів у громаді, питання будівництва та утримання шкіл, шпиталів.

Розпорядчим органом сільської громади був сільський схід — збори представників усіх господарств.

Керівництво управою здійснювали староста та писар. План управи: канцелярія + сіни + холодна-розправа + комора.

В канцелярії та холодній представлені манекени старости, писаря та заарештованого.

Шинок: Шинки відомі на території України з часів Київської Русі. Починаючи з 16 століття, право на утримання шинків стало привілеєм заможних верств населення; з часів  — козацької старшини, а пізніше — . В кінці 19 століття монопольне право на виробництво та продаж горілчаних виробів перейшло у руки держави.

Особливість будівлі: наявність відкритого ганку (піддашка) з орнаментованим різьбленням. План шинку: хата + сіни + хатина + комора + комора. Ліворуч від входу житло господаря, праворуч в затині власне шинок з відповідним меблюванням та оформленням. У коморі устаткування за допомогою якого можна простежити технологію отримання для виготовлення  — старовинний .

На вхідних дверях малюнок — спокуслива квадра та дві чарки. Біля дверей віконечко для продажу горілки вночі.

Козацька залога (пост, фортеця): Фортифікаційна споруда , яка несла вартову службу на кордонах козацьких та державних територій.

оточена ровом шириною 6 м, перед яким встановлено загострені дубові палі, над ровом насипаний земляний вал. На валу встановлено частокіл з бійницями. Над воротам вартова вежа.

Всередині двоярусна будівля: конюшня та житло козаків.

Ліворуч від фортеці, на пагорбі, відтворено козацьку сторожову вежу — "хвігура", "гляда", або "маяк". Низка маяків створювала самобутню систему оповіщення про наближення ворога.

Вітряки: Органічно вписались в архітектурний облік музею 15 , які використовувались як млини, для перемелювання , як крупорушки, для виготовлення та як сукновальні.

Вітряки використовували енергію вітру для приведення в дію механізмів і за технічним вирішенням поділялись на два типи: стовпові та шатрові ("голландки").

Постава стовпового вітряка разом з механізмами для розмелювання зерна, валом та крилами повертаються навколо масивного стовпа, глибоко закопаного або закріпленого на стійкій хрестовині.

Постава шатрових вітряків залишається нерухомою, повертається лише шатро (дах) споруди з крилами і валом. Будівля восьмигранна або кругла в плані звужується догори, що надавало стійкості млинарській споруді.

Вітряки бувають 4, 6, 8 крильні.

[] Тематичні музеї

[] Музей українських обрядів та звичаїв

Музей українських обрядів та звичаїв

Музей знаходиться на території музею просто неба, відкритий під час святкування Зеленої Неділі у році. Експозиція складається із чотирьох кімнат, що розповідають про звичаї, обряди, традиції від давнього часу до наших днів.

Перша зала містить експонати, які свідчать про звичаї наших пращурів у дохристиянський