У наступній залі розповідається про родинно-побутові свята і звичаї, пов'язані з ними. Це — , народження дитини, вечорниці, толока, поховальні обряди.

В останній залі можна ознайомитися з сучасними українськими обрядами і звичаями.

[] Музей історії української православної церкви

Музей історії української православної церкви

В унікальній пам'ятці дерев'яного мистецтва (Сухоярській церкві) року, перевезеній до заповідника із села Київської області, знаходиться Музей історії Української православної церкви. Будівля трьохзрубна з трьома банями, середній зруб — довший і ширший.

В музеї експонується підбірка матеріалів, пов'язаних із життям , та інших , зображення Бога Мірти, що вбиває , «Хрещення Русі у 988 році».

У вітринах розміщено релігійну літературу, стародруки, твори Василя Великого, Іоана Златоуста, Григорія Богослова. На стіні висять ікони з зображенням перших канонізованих українських святих Бориса і Гліба, зображення митрополита Переяславського Єфрема, день пам'яті якого відзначається .

У XVI-XVII ст. церква стає національною. В експозиції показано портрет Єлісея Плетенецького архімандрита Києво-Печерської Лаври, який заклав у Лаврі друкарню і в 1616 році видав «Часопис». Далі портрети гетьмана , який переконав Феофана відновити в у році православну митрополію, а також , який зібрав Київський собор і затвердив «Катахізіс» української православної церкви; ікони 12-ти найголовніших свят, пов'язаних із життям Ісуса Христа — (, , , та інші).

[] Музей рушника

Музей рушника

В унікальній пам'ятці архітектурного зодчества XVII ст. ( року), перевезеній із села Київської області, була створена експозиція музею українського рушника і в році музей відкрився для відвідувачів.

Український рушник — це історія українського народу. В їх орнаментах збереглися прадавні магічні знаки. Зображення «дерева життя», «богині-берегині», символів землі, води, світил, які знайшли подальше своєрідне переосмислення і оновлення.

Рушник супроводжував українця протягом усього життя: і в радості, і в горі. В заповіднику експонується і зберігається близько 4000 рушників. У музеї ж рушника представлено 300 рушників різних регіоні (, , , , район ).

У першому залі розміщені знамениті ткані рушники Переяславщини, які датуються XIX ст. Їх орнаментика бере свій початок у прадавні віки.

Далі в експозиції представлені ткані поліські рушники, знамениті кролевецькі рушники та всі види рушників різних регіонів України: вишиті, ткані, вишиті «тамбурним швом», монастирські, виготовлені ажурною технікою (довбанкою, вирізуванням, мережкою-витяганкою, мережкою з настилом), рушники, виконані «хрестиком» та ін.

[] Музей лікарських рослин

У тепличному приміщенні під склом розміщено музей лікарських рослин. музею оздоблені картинами . У першій залі музею з правої сторони зімітовано куток . Тут над вікном висить ікона святого Пантелеймона-цілителя, яка обрамлена старовинним мережковим рушником із національною вишивкою. Перед іконою лампадка тонкої роботи митців. На стіні образ святого цілителя — Єфрема Переяславського, який в XI ст. в Переяславі відкрив .

В Україні знахар користувався повагою. Йому приписували, що він від і використовує свою силу з доброю метою. Прислів'я говорить: «Що чарівник зіпсує, знахар направить».

Застосування рослин з лікувальною метою іде з давніх епох через століття і тисячоліття, через ремесло знахарів, лікарів-самоучок, знавців народної мудрості.

Основоположником наукової фітотерапії на Україні був (1744 — 1812), портрет якого в центрі інтер'єру. Це -енциклопедист, , , . Народився в , на . Освіту здобував в Київській духовній академії, потім закінчив Стразбурзький університет і там же захистив дисертацію доктора медицини.

Навколо великого портрета Амбодіка-Максимовича розміщені портрети видатних фітотерапевтів, які збагачували нашу науку і відзначались своєю гострою спостережливістю і залізною логікою мислення:

· Михайло і його син Іван Носалі. Їх книга «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі», видана в 1959 році;

· Наталія Петрівна і Данило Никифорович Зубицькі. Це четверте покоління лікарів Зубицьких. Своєрідним визнанням цілительських здібностей Наталії Петрівни, її знань і уміння як народного лікаря, було присвоєння їй премії імені Євпраксії;

· Василь Володимирович Кархут — , видатний лікар-фітотерапевт. Його книга «Жива аптека» є першою фундаментальною роботою в області фітотерапії на Україні.

· Федір Іванович Мамчур — професор Івано-Франківського інституту. Це лікар-фітотерапевт, який дослідив вплив біологічно активних речовин, які знаходяться в травах, овочах, фруктах, городній зелені, і ;

· Євген Степанович Товстуха — відомий український лікар-травознай. Після закінчення Київського медінституту більше 40 років віддав травознавству, з них більше 25 років працює в Яготині, де і створив фітоцентр;

· Борис Володимирович Заверуха — відомий , , флорист і систематик.

Друга експозиційна зала музею вражає відвідувачів своєю неповторністю. Тут на фоні мальовничих стелажів і підвішених помережених горшків з вічнозеленими лікарськими рослинами демонструється , в якому близько 100 видів експонатів, який представляє велику наукову цінність лікарських рослин Середнього Придніпров'я.

Посередині тильної стіни розміщені вітрини з наборами лікарських рослин і настойками, виготовленими Яготинським фітоцентром «Здоров'я», яким керує Валерій Вікторович Родак.

У верхній частині розміщені друковані праці видатних фітолікарів-цілителів з дарункованими автографами Зубицьких, Товстухи, Мамчура, Заверухи, Касьяна, Боднарчука, а також Червоні книги рослинного та тваринного світу.

Тут міститься стенд, де подано лікувальні властивості рослин та способи їх споживання, а також експонати лікарських рослин, занесених в Червону книгу.

На виході, на турнікеті розміщені рекомендації застосування лікарських рослин при певних хворобах. Експонується на вітрині ілюстрована велика книга — «Атлас лекарственных растений СССР».

Третя виставочна зала тимчасово використовується як робочий комплектуючий цех, де проводиться черенкування, перевалка, вигонка і вирощування розсади. У ньому ростуть багатолітні пальми, монстери, ампельні і квітучі рослини.

Перед фасадом музею і на нижній терасі розмістились