Музей народної архітектури та побуту України
Реферат
Музей народної архітектури та побуту України
Музей народної архітектури та побуту України
Розташування: | ,
Координати:
Площа: | 133,5
Заснований: |
Керуюча організація:
1.Середня 2. та 3. 4. 5. 6.Південь України 7.Вітряки 8.Ярмаркове поле 9.Сучасне село
Музей народної архітектури та побуту України (популярні назви: україномовна - «Пирогів», з російської мови - «Пирогово») — на природі, архітектурно-ландшафтний комплекс усіх історико-етнографічних регіонів . Розташований на південній околиці , у , поблизу . Загальна — 133,5 .
Заснований року. Цьому передували громадські ініціативи, зокрема, публікація відкритого листа про створення музею народної культури в Києві від року в газеті . Урядова програма була розроблена дослідниками народної архітектури та етнографії. Колектив музею виконав експедиційно-пошукову роботу зі створення архітектурних і мистецько-побутових фондів та експозиції у стислі терміни до відкриття у році.
На площі музею зосереджено 275 архітектурних експонатів народного будівництва XVI—XX століть. Садиби з сільськими хатами і господарськими будівлями сформовано з документальною достовірністю та згруповано відповідно до особливостей планування поселень того чи іншого історико-етнографічного і географічного регіону. До музею також були перевезені , та інші пам'ятки архітектури та .
У фондах музею зберігається понад 70 тисяч предметів побуту, творів народного мистецтва, знарядь праці. Найбільш цікавими із експонатів обладнано інтер'єри будівель.
У музеї зібрана величезна колекція народного , , дерев'яного і глиняного , чоловічого і жіночого одягу, одна з кращих колекцій народних .
Працює музей щодня з 10 до 17 години.
Зміст
[]
·
o
o
o
o
·
o
§
§
§
o
o
o
o
§
o
o
o
·
o
·
·
·
·
[] Українська архітектура
[] Дерев'яна архітектура
Вітряк біля входу до музею
З давніх-давен більша частина території сучасної України була вкрита . Навіть на широких степових просторах , у долинах росли великі діброви. Тож було найпоширенішим матеріалом, з якого предки сучасних не лише зводили різноманітні будівлі, а й виготовляли все необхідне для життя: меблі, посуд, хатнє начиння, господарський реманент, виробниче устаткування, транспортні засоби.
Основним і наймасовішим витвором дерев'яної архітектури в Україні завжди залишалося житло. Народне житлове будівництво було водночас консервативним, зберігаючи тисячолітні традиції, і сприйнятливим до новацій. Метод створення традиційного народного житла відрізняється від сучасного проектування: житлові будинки, а також господарські споруди будували не за проектами, а за зразками вже існуючих будівель і згідно з традиціями, властивими певному регіону чи навіть окремому . Ці народні будівельні традиції, як і пісенний , передавалися з покоління в покоління.
В Україні житлові будинки для постійного мешкання називаються , а для сезонного чи тимчасового — , куренями. Не менш важливими, ніж хати, були господарські споруди, що утворювали комплекс селянського двору: для зберігання всього найціннішого,
Церква св. Покрови із села
, , , де тримали й (), для , для , курник, нерідко — із «журавлем», а також клуня для зберігання необмолоченого хліба, що ставилася окремо. Селянське обійстя поділялося на дві половини: так званий чистий двір і господарський. Неодмінною приналежністю кожної садиби були і . Суворі історичні умови призвели до появи унікального явища — окружного двору, який у Карпатах називали . В ньому всі будівлі й споруди групувалися довкола внутрішнього двору, утворюючи невелику з глухими зовнішніми стінами й однією .
Традиційна українська хата є справжнім шедевром, в якому поєдналися виняткова раціональність задуму та високий мистецький рівень виконання. Найчастіше її робили з одним житловим приміщенням, до якого могли прилягати допоміжні — , комора; а також із двома житловими приміщеннями, з якими поєднувалися у різних комбінаціях допоміжні й навіть виробничі. Матеріалом для стін слугувало дерево в різних варіантах: зруб із колод, чи плах, каркас із комбінованим заповненням (дрібне дерево, , з ). Найкращим деревом для стін вважалася . вкривали соломою, , дрібними дерев'яними дощечками — ґонтом чи дранкою.
«Журавель»
Декор в українській дерев'яній архітектурі був дуже різноманітний і вишуканий, проте заснований на суто раціоналістичних засадах: прикрашали тільки ті частини будівлі, що завжди були на виду; застосовували принцип художнього контрасту (контраст кольору, форми, матеріалу, фактури), який при мінімумі вжитих засобів давав максимальний мистецький ефект.
Окрім споруд традиційного селянського двору, старе українське село створило прекрасні зразки громадських будівель. До них належать , , сільська управа, , гамазей (велика комора для зберігання громадських запасів зерна). Життя й економічна діяльність були б неможливими без відповідних виробничих споруд: (лісопилок), сукновалень, олійниць, крупорушок, кузень.
Традиційні українські — це витвори народної інженерної думки, що забезпечували потреби старого українського села в доступній, дешевій та екологічно безпечній енергії. Найстародавнішими на наших теренах є , з'явилися тільки у 18 ст.
Найвищих злетів українська дерев'яна архітектура досягла в церковному будівництві. Саме у цій сфері створено шедеври архітектурного мистецтва: величні та маленькі , парафіяльні церкви та дзвіниці, огорожі, брами та , оскільки — не лише осередок духовного спілкування людини з , а і також центр громадського життя.
Саж |
Погріб |
Колиба із урочища Волове |
Млин із села
[] Символіка житла
Криниця та лава для відпочинку
Селянська хата була не тільки річчю, але й досить змістовним знаком, що виконував естетичну та магічну функції. Так, просте споглядання садиби, житла та господарських споруд давало змогу визначити та уподобання господаря; зручність місця для будинку та підходів до нього свідчили про шанування господарем певних народних знань; чисто підведені призьба, , засвідчували те ж саме і про господиню; наявність намальованих знаків, чи на хвіртці, або над вікнами промовляла про те, що у даній оселі є на виданні дівка чи парубок. Для того щоб
