Загальне ставлення творців фольклору до циганського народу з огляду на його нужденність та простоту більш позитивне, ніж до представників російського та єврейського народів. В основі цього теж можна побачити соціальне підґрунтя – бідний український селянин співчував бідному циганові, хоча й іноді міг засуджувати, висміювати або по-доброму кепкувати із цього улюбленого в українському фольклорі персонажа.

«Не рахуватися з панівним у народі світоглядом, з усталеним укладом життя і з його прямими і природними запитами в жодному разі не можна - писав у передмові до своєї синтетичної праці Г.Булашев [2, 22]. Серед світоглядних основ українського народу значне місце займають стереотипи сприйняття представників інших етносів, для фольклорного втілення яких українці не шкодували ні художніх засобів, ні доброзичливого сміху чи гнівного осуду.

Краще зрозуміти себе завжди можна через усвідомлення власної індивідуальності, окремішності. Саме це й демонструють нам аналізовані фольклорні зразки, своєрідно, від зворотного, окреслюючи новий, більш плідний вектор міжетнічних стосунків. В.Шевчук у передмові до перевидання вищезгаданої праці зазначав: «Коли хочемо бути розумними, ми повинні знати, як думали до нас. Коли хочемо зрозуміти світ і себе у ньому, ми повинні знати, як його розуміли до нас… Розум нам треба культивувати, поєднувати до розуму предків, а недомисля їхнє бачити і пробачати. Це і буде запорукою нашого просування у часі» [21,15].