Живопис

Оригінальністю і неповторністю відзначається український живопис 2 пол. XVI - 1 пол. XVII ст. Найвизначнішим мистецьким осередком цього часу був Львів. У місті діяв малярський цех, до якого входили також ювеліри та ливарники. В 1596 р. був створений власне малярський цех, до нього могли належати лише католики та уніати, а православні майстри залишались поза цехом і могли працювати лише для православних церков. В ХУІ-ХУІІ ст. у Львові нараховувалось 75 малярів-українців. Для творчості майстрів ХУІ-ХУП ст. є характерною більш широка і різноманітна тематика, ніж в попередні часи. Під впливом західноєвропейського мистецтва з'явились такі жанри, як портрет, батальний живопис, натюрморт. Нові віяння, ідеї, суспільні ідеали позначились і на іконопису. Замість золотого фону в іконах зустрічаємо пейзажі, види міських вулиць, площ. Зворотня перспектива поступово змінюється лінійною, композиція, постаті відходять від канонів і набувають певної реалістичності. Митці прагнули надати сакральний вимір земному людському життю, наблизити до глядача Христа, Діву Марію, святих В численних зображеннях Богоматері (наприклад "Богородиця з немовлям Ісусом" Сеньковича) живописці прагнули передати ідеал жіночої тілесної і духовної краси, матеріалізувати, зробити зримим для земних очей образ Заступниці Небесної. По праву шедеврами живопису вважаються іконостаси Успенської та П'ятницької церков, що належать пензлям Ф.Сеньковича та М.Петрахновича. В них гармонійно поєднались традиції давнього іконопису з впливами гуманістичного ренесансного мистецтва. Відомий мистецтвознавець П.Жолтовський відмічає, характеризуючи ряд зображень апостолів П'ятницького іконостасу: "У кожному з них виступають образи мудрих, освічених, високоморальних і разом з тим близьких народу людей. Ці демократичні образи своєрідно відобразили реальну дійсність тих часів. Художнику підказували їх живі представники тогочасного українського міщанства". Поруч іконопису розвивається портрет. Майстри прагнули увічнити на полотні не лише зовнішні риси, але й характер, якості портретованих. Обмежуючи деталі, митці зосередили увагу на обличчі. Відомими портретистами були вже згадувані Ф Сенькович, М.Петрахнович, а також С.Корунка, Л Пилипович, інші художники Але при відсутності підписів важко визначити приналежність того або іншого портрета конкретному майстру. У портретах прагнули передати гідність, статечність: розум, силу волі, у жіночих портретах - красу, шляхетність, ніжність і в той же час силу характеру. Тобто художники підкреслювали ті риси портретованих, які наближали їх до прийнятого в суспільстві ідеалу Треба відмітити портрети К.Корнякта, Раїни Могилянки, Костянтина Острозького. Особливим ліризмом і красою відрізняється портрет Варвари Лянгішивни. Поруч з портретним розвивається і такий новий жанр, як батальний живопис

В цілому для архітектури, образотворчого мистецтва доби Ренесансу в Україні є характерним поширення архітектурних, мистецьких форм італійського, Північного Ренесансу, сприйняття нових надбань європейського мистецтва та їх синтез з традиціями мистецтва Київської Русі та українського народного мистецтва Нові художні засоби, прийоми були не самоціллю, а засобом для втілення в архітектурних, спорудах, мистецьких образах гуманістичних ідеалів Художня культура Ренесансу України стала основою для неповторного українського бароко. В добу Ренесансу українська культура в полемічних творах, витворах мистецтва втілила національні духовні цінності, національну ідею і духовно підготувала, створила ту суспільну атмосферу, в якій розгорнулась національно-визвольна війна під проводом Б.Хмельницького, яка завершилась відновленням Української держави. В добу першого національного відродження (остання чверть XVI - перша половина XVII ст.) в Україні "гак сильно, хоч і не надовго заблисло блиском і політичної мислі, і національного усвідомлення, І розвоєм артистичної творчості, приготувавши ту цікаву своєрідну культуру, яка розвинулася особливо там, де на ґрунті народнім витворилися певні інтелігентські верстви І, сполучивши у своїм обіході народні елементи життя з певними вимогами вищої культурності, дали і в сфері артистичної творчості цікаві взірці цієї сполуки старої традиції з новими впливами". (М Грушевський)