Пропаганда - це використання засобів поширення інформації і знань з боку певної суспільної групи з метою формування поглядів і спонукання до очікуваних дій іншої групи. Застосування пропаганди для розповсюдження ідеологічних переконань і практика терору для знищення будь-якої "інакшості" є найхарактернішими рисами тоталітарного суспільства, яким було і суспільство СРСР. Особливістю тоталітарної пропаганди є її застосування єдиним політичним центром – Комуністичною партією Радянського Союзу.

Ефективна пропаганда має такі засади: завоювання віри населення, простота і повторення ідей (найчастіше за допомогою гасел), використання символів (конкретних образів-знаків ідей, дій та речей) та пов`язування їх із заявами пропагандистів, спотворення та приховування "невигідних" фактів, обман, цензура. Інструментами пропаганди є навіювання, підштовхування до певних дій, натяки, непрямі формулювання певних ідей, звертання до бажань суспільства, елемент авторитету. Навіювання може базуватись на опозиціях "краще-гірше" чи "друг-ворог". Окрім засобів масової інформації, поставленій меті служать різноманітні написи, будівлі, статуї, зображення, музика, публічні заходи тощо, адже вони мають вплив на світогляд людини і можуть сприяти, наприклад, виникненню і зміцненню лояльності мас перед владою - єгипетським фараоном чи римським цезарем, німецьким фюрером чи радянським генералісімусом.

Уміле застосування пропаганди в найрізноманітніших сферах людського життя дає великі шанси на досягнення потрібних цілей. Тому вирізняють кілька категорій пропаганди: політичну, релігійну, економічну, моральну, суспільну, дипломатичну, військову і так звану відволікальну.

Щодо політичного аспекту, то Гарольд Лассвелл запропонував таке визначення цього явища: "політична пропаганда - це управління масовою

комунікацією з політичною метою". Уміння поширювати інформацію, ораторський талант і здібності до маніпуляції допомагають захопити і зміцнити владу, а інструментами пропагандистської діяльності є лояльність певних суспільних груп, патріотизм, націоналізм і т.п. До засобів цієї діяльності належать прапори, гімни, паради, тріумфальні арки, панегірики, а також багато інших дій, предметів та витворів мистецтва. Метою процесу побудови авторитету є можливість керувати, покора і підтримка з боку населення, творення вигідних для панівної верстви міфів та уявлень, заснованих на інформації, що більш чи менш відповідає правді. Г.Лассвелл підкреслював роль пропагандистської стратегії в політиці СРСР та наводив три основні стадії її застосування: створення первинного ядра (спілки серйозно налаштованих поборників потрібної ідеї), співпраця з союзниками (наприклад, з партіями та політичними угрупованнями), захоплення й утримання влади. На кожному з цих етапів пропаганда допомагала маніпулювати свідомістю людей, створювала суспільні настрої, розширювала коло політичного впливу.

Особливістю релігійної пропаганди є часте використання ірраціональних мотивів, містики, сумнівних тверджень, та її насамперед її емоційний вплив, маніпулятивність. Радянська пропаганда великою мірою була релігійно-міфологічною, про що свідчать аналогії ворогів народу з єресіархами, зображення вождів згідно з іконописними канонами і т.д., про що детальніше йдиметься далі. Економічний аспект пов`язаний з різноманітними благами, котрі прагне отримати людина. Моральна категорія вирізняється гнучкістю - моральні засади змінюються залежно від потреб епохи та регіону. В різні часи актуальними були концепції стоїцизму, пуританства, боротьби за права людини. Суспільна пропаганда може оперувати ідеями вищості однієї касти, раси, статі над іншими, що і нині є причиною численних протиріч і конфліктів. Дипломатична впливає на міжнародні відносини, залежно від поставленої мети може зміцнити ці зв`язки чи спричинити конфлікт. Військовий аспект включає деморалізацію противника та зміцнення союзників. Відволікальна пропаганда полягає у відвертанні уваги громадськості з метою формування певних настроїв чи емоційної розрядки. З часів Давнього Риму відома формула "хліба і видовищ" застосовується і сьогодні. Змінюються лише засоби - гладіаторські бої, спортивні змагання, телесеріали... 12

Пропаганду також класифікують за формою поширення інформації - усною чи письмовою, а ще - за засобами, які вона використовує: візуальне мистецтво (графіка, живопис, іконопис, архітектура, скульптура, карикатура), література (поезія, проза, драматичні твори, промови), історія, музика, танець, театр, преса, кіно, радіо, телебачення.

Візуальна пропаганда є ефективною і часто вживаною. Вона може застосовувати загальновідомі символи (хрест як символ християнства - його було адаптовано як найбільш лаконічний язичницький символ; свастика - солярний знак, що став синонімом нацизму; серп і молот тощо), кольори (зелений в ісламі - колір Пророка, червоний в СРСР - символ комуністичної партії), скорочення назв (Schutzstaffel за Гітлера - SS), предмети вжитку (гральні карти, поштові марки, монети). [33, 75] Як колись, так і тепер людина піддається пропаганді з усіх боків. Яскравим прикладом цього є пропагандистська кампанія в СРСР: червоний колір, серп і молот, червона зірка всюди - на прапорах, документах, у газетах, фільмах, навіть на одязі - важливим елементом декоративно-прикладного мистецтва 1920-1930-х рр. була агіттканина із зображенням Леніна, написами "Пролетарии всех стран, соединяйтесь!", п`ятикутними зірками, шестірнею (емблемою індустріалізації), образами електрифікації, колективізації, розвитку радянського флоту, авіації і т.п. Як наслідок, пересічна людина була оточена символами комунізму і долучалася до його підтримки чи хоча б страху перед ним.

Важливу роль у візуальній пропаганді відіграє архітектура. Будівництво велося з метою справити певне враження - приміром, багатства, сили, величі. Цьому слугували піраміди в Давньому Єгипті, давньоримські тріумфальні арки, гробниці. Деякі інші будівлі, зокрема палаци королівських династій, мали символізувати постійність і стабільність. В архітектурі СРСР, як і у єгипетських пірамідах, велике значення мала висота споруд.

Що стосується скульптури, то найхарактернішими для пропагандистської діяльності є ідеалізовані образи політичних лідерів чи релігійних постатей (поширені фігурки Будди, різних королів та королев). У тоталітарних суспільствах постать вождя служила єдиним людським втіленням божественного всевладдя держави. Монументальні фігури Леніна та Сталіна мали символізувати надлюдський