Плакат України цього періоду не залишався осторонь від мистецьких пошуків. Він акумулював досягнення та образотворчі засоби творів монументально-декоративного мистецтва, живопису, графіки, фотографії та кіно.

Складність соціально-політичної ситуації в Україні після встановлення більшовицької влади обумовила розвиток таких форм мистецтва, як політичний плакат та публіцистично спрямований настінний розпис. Художники активно виносять свої творчі доробки на площі та вулиці міст. Насамперед це стосується агітаційного плаката, який завдяки масовості і дієвості вважається на той час найважливішим. У ньому знайшли втілення політичні, соціальні та культурні гасла доби, а також популярні образи «буржуя», «пролетаря», «червоноармійця».

Серед найбільш відомих художників, які залишили яскравий слід у плакатному мистецтві України 20-30-х рр. ХХст.,- О.Маренков, В.Єрмілов, О.Хвостенко-Хвостов, А.Страхов, Б.Косарєв, А.Петрицький, М.Кочергін.

Пошук образотворчих засобів для втілення нового революційного світогляду взагалі характерний для цієї доби. Слід зазначити, що, незважаючи на ідеологічну та політичну за ангажованість художників, більшість з них у своїх роботах демонструють високу професійну школу, майстерницьке володіння графічною та образотворчою мовою плаката. А більшість робіт О.Маренкова та А.Страхова можна вважати хрестоматійними.

Для розвитку образотворчого мистецтва у 1941-1945 рр. склалися винятково несприятливі умови. Війна посіяла по всій Європі горе і смерть, проте класичний вислів «коли гримлять гармати, музи мовчать» не знайшов у цей тяжкий час підтвердження. Навпаки, такі види графічного мистецтва, як політичний плакат і сатирична графіка були цілком використані для боротьби з противником, увібравши в себе увесь пафос героїки і драматизму подій. За умов воєнного часу провідну роль відігравав політичний плакат.

Російські плакатисти М.Жуков, В.Іванов, П,Соколов-Скаля, Д.Шмаринов створили цілий ряд сповнених ідейної напруги, героїки, правдивих за образним вирішенням плакатів, які назавжди стали історичним відображенням народного подвигу.

Значна частина українських художників пішла на фронт зі зброєю в руках, інші – ставали художниками агітпоїздів, фронтових газет тощо. Починаючи з 1943 р. і до повернення в Україну М.Дерегус, В.Литвиненко, О.Козюренко, О.Пащенко, В.Мироненко, Й.Дайц, І.Кружков, В.Вовченко працювали у Москві в українському державному видавництві при ЦК КП(б)У, створюючи плакати та листівки для поширення їх в тилу ворога. І хоча робіт того часу збереглось небагато, більшість з них позначені непересічною майстерністю, гострою публіцистичністю та справжнім патріотизмом.

У країнах Західної Європи політичний плакат антимілітаристського, антифашистського спрямування з’являэться дещо раніше (1932-1938 рр.). У другій половині 30-х років з антифашистськими плакатами виступають французькі художники Ж.Карлю і А.Віньо, Ж.Бассе і Р.Каброль, Х.Міро і П.Колєн, Ж.Пікар ле Ду і М.Лінгер. У Франції публікуються і перевидаються плакати зарубіжних художників, зокрема фотомонтажні плакати німецького антифашиста Дж.Хартфілда, а також роботи бельгійських та радянських художників. Після придушення республіканської Іспанії 1939 р. у війну з Німеччиною вступає і Франція. Нелегальний випуск антифашистських плакатів в умовах окупації і терору майже повністю припиняється: місце плаката займає агітаційна листівка. Французький плакат воєнної пори видається головним чином в інших країнах: в Англії ( Е.Кема, Р.Лува), США ( Ж.Карлю), Канаді (Майо), Алжирі ( Берліо та інші).

Історичний перебіг подій у світі надалі по-різному впливає на розвиток мистецтва плаката.

Після Другої світової війни в цьому жанрі майже в усіх країнах спостерігаються кризові явища, обумовлені чинниками як економічного і політичного, так і технологічного характеру. Основною причиною кризи в Західній Європі можна вважати створення рекламно-видавничих агенцій і появу наукової структури рекламних кампаній. З іншого боку, набуває поширення фотографія, а плакат, на частку якого припадають незначні кошти з рекламного бюджету ( перевага віддається кіно, радіо та телебаченню), частіше має вигляд збільшеної фотографії тієї чи іншої журнальної публікації. Але, незважаючи на це, жанр плаката не вмирає, і в більшості країн Європи, США та Японії цого якісний рівень залишається достатньо високим.

У середині ХХ ст. мистецтво плаката в Європі та Америці поступово долає кризові явища, набуває нових ознак і збагачується оригінальними художніми рішеннями та новітніми поліграфічними технологіями. Так, активно розповсюджується ефективний метод художнього друку- серіографія. У країнах з високим рівнем промислового виробництва активно заявляє про себе комерційна реклама, зміцнює свої позиції культурно видовищний плакат, збагачується мовна палітра та тематична спрямованість плакатних видань у цілому.

У колишньому СРСР у зв’язку з ідеологічною заангажованістю більшості художників, тиском державно-партійних структур та наявністю «залізної завіси» зі світом у сфері культурно-мистецького спілкування набуває значного розповсюдження офіційний політичний плакат плакат. Псевдоестетика тріумфу і оптимістичного конформізму стає майже тотальною і їй підкоряються далеко не завжди вимушено. Ця обставина, безперечно, негативно вплинула на стан та подальший розвиток «радянського» плаката 50-60-х років, що значною мірою призвело до втрати навіть уже завойованих позицій 20-30-х рокір. Можна не погоджуватися з цим твердженням, але ж, якшо в галузі станкового живопису, графіки чи скульптури в якійсь мірі фахівцям вдалося реалізувати свої творчі амбіції, незважаючи на діючі в той час норми соцреалізму, то в плакаті за таких умов добитися переконливого результату на рівні світових досягнень було неможливо.

Звичайно у цьому жанрі продовжували працювати значні творчі сили і графіків, і живописців, що обумовлювало характер та стилістику образної мови творців. Патетика трудових подвигів народу та славлення його вождів у довоєнний період, емоційність і патріотична спрямованість плаката у роки Великої Вітчизняної війни та повоєнної відбудови країни були направлені на вирішення ідеологічних та політичних завдань. Цю місію радянський плакат безперечно виконав. Маючи свого глядача і діючи в конкретних соціально- політичних умовах, художники плакатисти у