складається з коротких фраз, її гнучка лінія прекрасно передає нюанси тексту, переходячи до наспівного речитативу. Кожною музичною фразою, піднесенням чи спадом мелодичної лінії, несподіваною цезурою, перервою руху, короткою паузою чи ферматою композитор деталізує і доповнює поетичний образ.
В першій частині для С і А, а потім і для Т і Б властивий невеликий стрибок на Ч.4, потім ідуть хроматичні ходи в речитативному характері. На словах „холодним вітром" використовуються секундові інтонації, що нагадують завивання вітру.
У другій частині важкий безнадійний настрій дуже вдало передає унісон мелодії.
В третій частині мелодія розвивається терцовими висхідними ходами до кульмінації на словах „Морозом очі окує" і невеликий поступовий спад. У четвертій частині характерний висхідний секундовий рух мелодичної лінії з низхідним стрибком на Ч.4
(35-36т.).
Закінчується четверта частина розспівуванням передостаннього складу слова „ніколи", що нагадує схлипування.
Суворий рисунок мелодії з пунктирним ритмом, а також тремоло в супроводі надає цій частині драматичної насиченості. В п'ятій частині мелодична лінія втрачає насиченість, її плавний, ніжний характер в рівномірному ритмі змальовує весняний настрій, поривання до світлого майбутнього бодай у мріях.
Solo Andante співають у терцію жіночі голоси С і А. Цей рух паралельними терціями сприяє злитній тембровій однорідності партій, їх підтримує А2.
Особливе враження справляє хода, де основна ідея твору підкреслюється унісоном голосів, що передають поривання почуттів.
Гармонія.
Поряд з мелодією велику роль у розкритті змісту твору відіграє й гармонія. Вона тісно пов'язана з розвитком мелодичних горизонталей. Особливо як засіб для подальшого розвитку композитор використовує модулюючі акорди: Д65 (7т), ІІ43, VІІ7(40т), ДД2, Д65 (38т).
Щоб підкреслити все смислове навантаження шостої частини як кульмінації твору композитор використовує I7, на словах „не жди" ДДVII7, що розв'язується через Д7 в тоніку, на якій закінчується твір. Це надає кульмінаційному епізодові поряд з великою драматичною силою, відмінку незавершеного і особливо розпачливого характеру.
Велику роль загострень відіграють дисонанси - це зм.7 (октавний тритон) в акомпанементі 22т.
Метроритм.
Кантата написана в перемінному розмірі 4/4 і 3/4 . Такі зміни
зумовлені задумом композитора і художнім змістом твору. Вступ і перша частина написані в розмірі 4/4 , а друга, третя і
четверта, де
розповідний характер і весь драматизм твору - в розмірі 3/4, і аж у п'ятій
частині розмір міняється знову на 4/4, цим композитор виражає
також і
контрастність цієї частини, де появляється надія на краще майбутнє. Шоста частина також в розмірі 4/4 .
Зміна розміру зумовлена ритмічною побудовою текстових фраз і настроєм твору.
Автор використовує різні тривалості нот.
В залежності від розміру, ритму властиві певні формули.
В першій частині для вираження розповідного характеру використано пунктирний ритм, паузи
В кінці кожної частини фермати на словах, що виражають основний зміст твору „зима", „нема", „ніколи", „сиди", „не жди"
Цікава в ритмічному відношенні четверта частина. Щоб передати елементи речитативу, композитор використовує пунктирний ритм, затакти.
Для вираження спокійної, плавної мелодії п'ятої частини використовується формула.
Шоста частина аналогічна по ритму до першої. В кінці твору на словах „не жди" фермата, яка насичена великою смисловою нагрузкою.
Акомпонемент.
Велике значення має акомпонемент. У вступі на фоні глухого тремоло вступає основний мотив, що служить ніби епіграфом до всього твору.
В основному супровід слідує за мелодією хорових партій, йому належить створити фон і тільки в гармонічних зв'язках він виходить на перше місце, виконуючи функцію переходу від попередньої до наступної частини, дотуючи слухача до сприйняття іншого характеру і настрою музики.
Наприклад, перехід від 3 до 4 частини Recitativoo.
Щоб передати драматизм і насиченість твору в акомпанементі часто звучить тремоло.
Кінець першої і четвертої частини останні два такти твору. Велике значення акомпонементу у solo Andante, де композитор передає світлий весняний настрій засобами романсу - широким розспівом мелодії на1 супроводу, що надає легкості звучанню.
ВОКАЛЬНО-ХОРОВИЙ АНАЛІЗ
Тип. Хор „Минули літа молодії" написаний, як більшість хорів рейнського, для мішаного хору з супроводом.
Вид хору. Твір призначений для виконання 4-х голосим мішаним хором, але 4-х голосся не являється постійним.
В п'ятій частині для досягнення характеру твору, композитор доручає спів ніжним, легким жіночим голосам.
Діапазон.
Загальний діапазон хору - Е - g2.
Діапазон С: d –g
A: с – d
T: d – f
Б: E - d
Теситура.
Всі голоси написані в середній теситурі відносно діапазону. Дещо не зручним є у С приглушення звучання у грудному регістрі d1 і е1 на початку твору.
Для ноти g2 використовують верхній головний регістр, але трудності для виконання це не створює тому, що береться стрибком на в.З в динаміці f, а потім нисхідний рух.
Слід звернути увагу на ноту Е в партії баса (11т.) - це октавне подвоєння в динаміці р.
Високим звуком у партії Т являється е , яке зустрічається досить часто.
Ансамбль.
Так як всі голоси знаходяться в однакових теситурних умовах, необхідність створення штучного ансамблю. відсутня. Голоси звучать рівно, вільно, без напруження.
Особливої уваги в звучанні вимагає п'ята частина. Влучно продумав тут композитор прозоре звучання на р жіночих голосів в невисокій зручній теситурі. Оскільки тут партія А діляться на двоє, то виникає певна у звучанні. А1 легше, тому що він веде мелодію в терцію з С, а партію А2 слід динамічно підсилити, так як він виконує функцію баса, допомагає в основному тісне розшарування хорових партій. Тут слід попрацювати над половинним ансамблем.
Так як твір виконується з супроводом, то слід звернути увагу на хоровий, у співвідношенні з інструментальним супроводом. Особливо в