що обєднують і цементують окремих людей в один народ в одну націю, підтримуючи її цілісність та звязок між поколіннями. Народні традиції охоплюють усі сфери людського життя, регулюючи сімейні та суспільні відносини. Українська родинна система виховання, яка історично склалася протягом багатьох віків нашим народом, головним обєктом виховання визначає дитину, а субєктами - батьків, родину, громадськість. У результаті виховних дій мільйонів людей сформувався певний педагогічний досвід, який згодом викристалізувався у велику педагогічну мудрість - народну педагогіку. Отже, народна педагогіка є сумою здобутих народом знань і вмінь у справі виховання і навчання. Цілі, завдання і засоби народної педагогіки відображені у фольклорі (казках, легендах, приказках, піснях), а також іграх, мистецтві, музиці, святкових обрядах і традиціях трудового і сімейного виховання.[ 15, с.13 ]
3. Родина закладає фундамент вихованості, який визначається особливою міццю, бо будується на ґрунті глибоких емоцій, любові між батьками і дітьми, теплі кровних відносин. Педагогічний ідеал народної педагогіки - сімя повна, багатодітна, зі сприятливою для виховання дітей педагогічною атмосферою. Виростаючи в родинній атмосфері добра, моральних чеснот дитина формується як гармонійно розвинута особистість. Головна мета сімейного виховання - сформувати справжню людину, наділену найкращими людськими якостями: високоморальну, здорову тілом і душею, сильну розумом.[ 15, с.301-307]
4. Засобом досягнення головної мети народного виховання є народні традиції, які передаються з покоління в покоління, змалку формуючи у дитини необхідні якості та звички. Основою виховання є праця. Існує родинна традиція, за якою кожний член сімї, в тому числі й дитина, обовязково трудиться, бере на себе частину загальних турбот та обовязків. Величезний вплив на дитину справляють домашня обстановка, побут у сімї, тому існують естетичні традиції, які привчають дитину любити та берегти красу, шанувати рідний дім та батьків.
5. Родинна обрядовість, яка виступає засобом саморегуляції людського життя. Родинні обряди охороняли цінність сімї, зберігали святість людських стосунків. Чудовими спектаклями були майже всі весільні і календарно-обрядові свята, які розвивали творчі сили дитини, виховували її естетичні ідеали, любов до отчого дому, свого краю, родини, розвивали психіку, підтримуючи ідеали та принципи прищеплені дитині з допомогою народних традицій.
6. Родинне правильне виховання служить для наслідування у всіх прийдешніх поколіннях. Українська родина як виховна організація володіє великим педагогічним потенціалом, який має бути плідно використаний у сучасному вихованні. Народні традиції та обряди мають бути використані у навчанні, побудованому на етнопедагогічній основі. Новий підхід у вивченні народознавства - актуальна потреба сучасної дидактики, органічна потреба духовного відродження української нації.
Список використаної літератури :
1. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ столітті // Освіта. - № 60-61. - 24-31.10.2001.
2. Словник української мови. К., 1970 .- т.1. - 560 с.
3. Українознавство: Посібник /Уклад.: В. Я. Мацюк, В. Г. Пугач. - К.: Зодіак - ЕКО, 1994. - 399 с.
4. Бабій В. Сімейні традиції та їх виховне значення // Позакласний час, 2004, - № 7-8, С.27-31.
5. Ващенко Г. Виховний ідеал. - Полтава, 1994. - 190 с.
6. Єрохіна І. Традиційне родинне виховання в українській сімї // Рідна школа, 1998 . - № 7-8, С. 31.
7. Каюков В. Духовні ідеали сімї - першооснова життя дитини // Рідна школа, 1998 . - № 7-8, С. 34-37.
8. Крипякевич І. П. Історія України, Львів, 1990. - 340 с.
9. Локарєва Г.В., Жорнова О.І. Старовинна гра як засіб естетичного розвитку молодшого школяра // Матеріали конференції "Початкова освіта - шляхи розвитку" 10-12 квітня 1995 р. Частина Ш. - Запоріжжя, 1995.
10. Маковій Г. П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. - К.: Укр. письменник, 1993. - 205 с.
11. Опанащук М. Концепція єдиної системи естетичного виховання у загальноосвітніх школах України // Мистецтво та освіта, 1998 - № 1, С. 26.
12. Семеног О. Використання родинних виховних традицій у навчальних закладах України // Шлях освіти, 1998. - № 2, С.21-23.
13. Стельмахович Г. П. Виховний потенціал української родини // Учитель, 1998. - № 6, С.52-55.
14. Стельмахович М. Г. , Червінська І. - Етнопедагогічні основи української національної школи-родини // Рідна школа, 1998 . - № 7-8, С. 37-39.
15. Стельмахович М. Г. Народна педагогіка. - К.: Рад. школа, 1985. - 312 с.
16. Стельмахович М. Г. Новітні перспективи сімейного виховання // Рідна школа, 1998 . - № 7-8, С. 23-25.
17. Стельмахович М. Г. Школа і педагогіка в умовах становлення української держави // Рідна школа, 1996. - № 5-6, С. 12-18.
18. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр «Академія», 2000. - 544 с.
19. Яценко Т. О. Історичне коріння українського народного виховання // Українська література в загальноосвітній школі, 2001. - № 3, С.148-155.
20. Яценко Т. О. Родинне виховання на засадах народної педагогіки // Педагогіка і психологія, 1997. - № 2, С.88-94.
Додаток А
Традиційне родинне виховання в українській сімї
Позакласний захід
Мета: Розкрити в доступній формі традиційні принципи виховання дітей у сімї; виховувати любов до сімейного затишку, повагу, та любов до батьків, особливе шанобливе ставлення до матері; закладати основи моральної поведінки дітей.
1. Вступ.
Дітей зустрічає у «Світлиці» господиня з дітьми (вчителька з 2 учнями).
- Мамо, хтось у двері стукає!
- То відчини, будь ласка!
- Мамо, то наші друзі в гості прийшли. Можна їм зайти?
- Звичайно, заходьте. Ой, як вас багато! Але в гурті завжди веселіше. То ж сідайте, де кому зручно. Ви чемні дітки, всі привіталися