зрозуміло, це не означає, що потрібно відмовлятися від дотримання

якихось загальних правил. Традицією можуть стати і незвичайні зустрічі

нового року чи дня народження, спільні поїздки за місто, навіть суботні

обіди, — коли діти знають, що в цей день і в цей час їх у родині дуже

чекають. Такі традиції сприяють зближенню, ідентифікації себе, як члена

родини, здатні підняти самооцінку дитини, коли вона усвідомлює, що вдома

її не тільки годують, що це місце, де можна поділитися своїми

переживаннями, новими враженнями. Усе це позначиться на формуванні

особистості дитини, буде сприяти її гармонічному розвитку.

Чи згідні ви з тим, що відродження держави можливо через відродження

родини?

Дуже довгий час у нашій країні відбувалася підміна сімейних цінностей

цінностями комуністичних ідеалів, ніким ніколи не бачених, і тому ще

більш абстрактних. У результаті ми маємо сьогодні те, що маємо: діти

забувають своїх батьків, виростаючи вони не цінують щастя появи власних

дітей і залишають їх у дитячому будинку, дуже часто ці діти так ніколи і

не потраплять знову в родину, і виростають, не знаючи що таке сімейні

цінності. В останні роки це стало ще більшою проблемою, тому що через

зниження рівня життя все більше кинутих дітей, а дітей у повних родинах

рідко більше одного-двох. Відродження втрачених сімейних цінностей може

привести до відродження суспільства, тому що маючи родину — людина має

надійний тил, у нього виникає потреба піклуватися про свою родину, своїх

дітей, а для цього необхідно працювати. Але людині потрібно відчувати

свою необхідність не тільки в родині, а ще й одержати визнання своїх

заслуг у суспільстві, щоб досягти цього державі потрібно піклуватися про

своїх громадян, причому піклуватися відчутно, а не декларативно, тому що

голодна людина не буде слухати заклики до його цивільної совісті з

екрана телевізора, щодня він бачить зовсім інше. Це дуже складна

проблема, і вирішувати її необхідно цілим комплексом засобів, а не

тільки призиваючи відроджувати сімейні цінності.