Курсова робота

на тему:

Олійний живопис

«Квіти»

ЗМІСТ

ВСТУП

І. Історія розвитку олійного живопису.

ІІ. Вирішення технікою олійний живопис.

2.1 Інструменти і матеріали.

2.2 Композиційне вирішення.

2.3 Колірна гама.

2.4 Творчість відомих живописців.

ІІІ. Техніка виконання.

3.1 Послідовність виконання.

3.2 Організація робочого місця.

3.3 Приготування грунту для полотна.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Олійний живопис представляє художнику велику кількість можливостей. Ми можемо малювати маслом, спираючись на свій душевний стан: новим мазком можна легко внести зміни в форму, тон і структуру. Нарешті ми маємо можливість замалювати помилку. Бувають дні коли хочеться малювати густо накладеними масками, яскравими, насиченими кольорами. А в інший час хочеться ніжних, м’яких тонів, масками, які легко лягають на полотно.

Щоб гарно малювати потрібно відчувати впевненість у собі та масках, які ти ставиш. Це ми можемо досягнути різними шляхами. Одним із них є вивчення тональності і переходів від світла до тіні. Наступним шляхом є правильне підбирання кольорів. Достатньо подивитися на натюрморти голландських художників XVII ст. щоб зрозуміти, що означає колір для художника. З століття в століття квіти з їх витонченими формами і тонами надихали художників на створення картин. Сучасні художники не є виключенням. Кожен із нас повинен вибирати ті квіти, які викликають у вас натхнення і емоціональний виклик.

Багато людей вважають, що починати займатися живописом потрібно аквареллю. Насправді набагато легше малювати олійними фарбами. Якщо ви хочете навчитися малювати олійними фарбами, то починайте малювати на чистому ґрунтованому полотні. І знайте, що перша ваша картина буде надихати вас на подальшу творчість.

Джерело натхнення ви зможете зустріти в самому несподіваному місці. І для цього зовсім не потрібно ходити дуже далеко шукаючи, що намалювати. При цьому ви завжди можете забрати з композиції небажані на ваш погляд елементи. За вирішенням завдань живопис розподіляється на монументальний, станковий і декоративний.

Станковий живопис об’єднує твори самостійного значення, не пов’язані із яким-небудь художнім ансамблем або суто утилітарними функціями. Він відрізняється найбільше широкими можливостями відтворення життя. Творам станкового живопису притаманна тонка, психологічно багатогранна характеристика образів і багатство нюансів форми.

І. Історія розвитку олійного живопису

Коріння олійного живопису проявляється ще в далекому минулому. Він з’явився ще швидше до відомого Яна Ван-Ейка, з яким багато людей пов’язують відкриття даної техніки. Швидковисихаючі олії для живопису спочатку були популярні в Східній Європі, ніж на Західній. Фарби перетерті на олії, стали користуватися популярністю в Венеції в кінці XV століття, а на початку XVI століття вони стали загальновизнаним матеріалом для станкового живопису по всій Італії і в інших країнах Європи.

Український живопис останньої третини XIX – XX століття, як і вся українська національна культура тієї доби, розвивався в складних історичних умовах. Внаслідок того, що Україна була поділена на західну і східну частини соціально – економічний і культурний розвиток у кожній з них відбувався по – різному та відзначався своїми специфічними особливостями.

В 1870 році почав розвиватися реалізм у образотворчому мистецтві, глибоко ідейне мистецтво передвижників. Правдиве і всебічне зображення, в зв’язку з цим небувале розширення кола тем і сюжетів, глибока ідейність змісту й психологізм образів, інтенсивний розвиток всіх найважливіших жанрів, особливо побутового, розмаїття творчих індивідуальностей, виняткова майстерність композиційного, колористичного вирішення – такими є визначальні риси живопису передвижників.

Витоки мистецтва живопису сягають у глибину століть – у доісторичний період людської цивілізації. Вони пов’язані з так званим печерним розписом, зразки якого були знайдено у печерах Ласко та Кастільо (Франція), а також з кольоровими зображеннями тварин на скелях Скандинавії, плато Тассилі (Африка), капової печери (Урал). Саме з цих нескельних малюнків і починається формування жанрово-родової специфіки майбутнього мистецтва живопису. Нову добу у розвитку мистецтва живопису пов’язують з ХІV-ХVІ ст., які принесли з собою нові теми, нові форми, нові художні образи. Творчі пошуки митців цього періоду стимулювала активна спадщина, і вони намагалися відновити у своїх творах її основні принципи. Саме тому мистецтво цього періоду, батьківщиною якого стала Італія, отримує назву Ренесанс – Відродження.

Відродження можна назвати мистецтвом видатних персоналій, імена яких говорять самі за себе: Джорджоне (1487-1576), Тінторетто (1518-1594), Тіціан (1487-1576). Та слава італійського Ренесансу безпосередньо пов’язана з іменем його титанів: Рафаеля Санті (1483-1520), що створив «Сікстинську мадонну», «Портрет папи Юлія ІІ» та «Автопортрет», і Мікеланджело Буонарроті – автора фресок Сікстинської капели: «Сотворіння Адама» і «Страшний суд»та ін. Також серед геніїв Відродження, який вважається «постаттю поза конкуренцією» - Леонардо да Вінчі видатного живописця, вченого, філософа.

Мистецтво живопису кінця ХІV-ХVІІІ ст. розвивалося у межах трьох основних напрямків: бароко, рококо та класицизму.

ХІХ ст. у мистецтві живопису пов’язане з виникненням надзвичайно цікавого напряму, що отримує назву імпресіонізм (враження). Мистецтво імпресіонізму підготувало фундамент для подальшого розвитку живопису кінця ХІХ ст., зокрема напряму постімпресіонізму, представниками якого були Ван Гог (1853-1890), Сезанн (1839-1906), Гоген (1848-1903).

Культура ХХ ст. пов’язані з виникненням феномена модернізму (сучасний, новітній). Модернізм – це художньо-естетична система, що складається на початку ХХ ст. і об’єднує художників, які знаходилися на позиціях нереалістичної методології: фонізм (А. Матісс, Р. Дюфі), кубізм (Ж.Брак, Ф.Леже, П.Пікассо), експресіонізм (Е. Мунк, Е. Нольде, Ж. Руо), сюрреалізм (С. Далі, Р. Магрітт).

Процеси, які впродовж ХХ ст. відбувалися у мистецтві живопису україни, пов’язані з художніми пошуками його провідних представників: В.Касіяна, М.Глущенка, М.Дерегуса, В.Зарецького та ін. Тенденції живописному мистецтві україни свідчить про те, що сучасні художники (Т. Сільваші, В. Будніков, О. Животков та ін.) активно працюють у