Про інтарсію (викладання деревом по дереву) відомо ще з глибокої давнини. На Україні знайдено стародавні дерев'яні пам'ятки, прикрашені інтарсією, що відносяться до V ст. до н.е., зокрема, це Керченський саркофаг, що зберігається в Ермітажі (Санкт-Петербург).

Високого розвитку інтарсія досягла в Італії в ХV-ХVІ ст., а пізніше у Франції, де окремі види дерев'яної мозаїки дістали назву відомих майстрів, як, наприклад, техніка Булля, який заснував цілу школу дерев'яної мозаїки.

У другій половині XVIII століття техніка інкрустації поширилася на Україну, в Росію, на Кавказ і далі.

Пам'яток інкрустації деревом по дереву збереглося мало, оскільки дерево — матеріал, що швидко руйнується.

На Україні в XIX — початок XX ст. інкрустація найбільше була розвинута в західних областях і, зокрема, в Косівському районі Івано-Франківській області.

Техніка інкрустації полягає в тому, що на підготовленому виробі розмічують орнамент. Різцями зарубують по контуру розмічені елементи. За допомогою вибирачів вибирають гнізда, які формою відповідають майбутнім елементам. За формою гнізд вирізають вставки із форніру. Форнір — це тоненькі пластинки дерева завтовшки 2,5-3 мм, нарізані з підібраного за кольором матеріалу дерева. Матеріал для пластинок бажано підбирати з тієї самої породи, що й виготовлений виріб.

Якщо з явора — то яворові, якщо з груші — то грушеві. Це в тому випадку, коли фор нір підфарбовуємо. Пластинки нарізують в радіальному напрямку, тоді вони краще просочуються фарбою під час проварювання, легко обробляються. Окрім чорного підфарбованого форніру, для інкрустації бажано вживати природний колір деревини: червону грушу, коричневу сливу, білий явір, яблуню та інші породи. Виконана з природних вставок інкрустація довго зберігає початковий колір.

Інкрустація може виконуватись не тільки дерев'яними вставками, а й металом, перламутром, бісером та іншими матеріалами, кожен з яких має свої технологічні особливості. Тому розглянемо стисло кожну техніку окремо.

ІНКРУСТАЦІЯ ДЕРЕВОМ ПО ДЕРЕВУ

Інкрустацію деревом по дереву рекомендується виконувати в такому технологічному порядку. Спочатку розмічуємо шилом весь орнамент на виробі. Виконуємо інкрустацію одним тоном. Для виробів із світлої деревини використовуємо темний фор нір, чорний фарбований, червону грушу або сливу. Для виробів із темної деревини — яворовий фор нір або інший світлий.

Спершу бажано викласти великі вставки, які потім маємо Ще раз перекладати, за ними — менші, потім перекладаємо великі. На великих часом поміщаються цілі мотиви — «квітка», «ружа», «хрестики» та інші. Перед перекладанням іншими кольорами поверхню акуратно зачищаємо.

В кінці інкрустуємо пояски, які замикають орнамент. При перекладанні декілька разів різнокольоровими вставками зачищаємо всю інкрустацію цикліною та стамескою. Щоб уникнути різкого контрасту чорне-біле, а добитися плавного м'якого переходу, інкрустуємо в такій послідовності: чорний — темно-коричневий, світло-коричневий або червона груша, білий, Можна і в зворотному напрямку.

Підготовлені вставки щільно підганяються. Не бажано робити помітний нахил стінок вставки, тому що при забиванні вони не утримуються в гнізді, їх мовби викидає, тому нахил має бути мало помітний.

При зарубуванні гнізд різець треба тримати строго вертикально, навіть з ухилом на гніздо, щоб стінки гнізда були прямими. Всі дерев'яні вставки інкрустуються в гніздах на клею.

Вставки повинні міцно прилягати до стінок і до дна гнізда, тому що при перекладанні їх іншим кольором вони тріскаються. Перекладаються вставки тоді, коли клей повністю висох. При інкрустації мотивів «бані», «ментелі», які об'єднані в стрічковий ряд, викладаємо трикутники через один. Коли клей підсохне, закінчуємо ряд повністю. В кінці вирівнюємо основу й інкрустуємо поясок, потім — головки. Після закінчення інкрустації великі виступи знімаємо стамескою всю площину вирівнюємо цикліною, зачищаємо склопапером і покриваємо політурою чи лаком. Для кращої наочності технологію виконання інкрустації складних мотивів винесено окремими малюнками.

1. «Колосок», «пшеничка», «фасулька» — найбільш поширений мотив у гуцульській різьбі та інкрустації. Має свої технологічні особливості виконання. Для інкрустації цих мотивів бажано мати два різці «пшеничка», один менший для затинання гнізд, другий більший для вирізування вставок. При відсутності таких можна користуватися й одним. При інкрустації «колоска» необхідно зарубувати гнізда та вставляти вставки через одну, щоб не попсувати перегородок, почекавши коли підсохне клей. Це важливо тоді, коли елементи колоска стоять близько один до одного. Вставки вирізаємо із заготовленої смужки фор ніру.

2. Інкрустація трикутників і круглої, що поєднані в один орнаментальний мотив. Виконується даний мотив в такій послідовності. По рисунку орнаменту підбираються свердла-борики, яких для інкрустації завжди повинна бути пара — «завертач» і «обвертач». Завертачем висвердлюють гнізда, потім парним йому обвертачем вирізу­ються вставки із підготовленого форніру і укладаються в підготовлені гнізда на клей. Кружечки укладаються в гнізда так, волокна ішли паралельно основі трикутника. Потім зарубується трикутник, вибирається гніздо, точно за розміром гнізда вирізується вставка, примірюється і вставляється у гніздо на клей.

3. «Кучері» — складний орнаментальний мотив. Може виступати як самостійний орнамент у смузі, на тарелях. Виконується в два прийоми, спершу інкрустуються пояски, що утворюють трикутники, потім — головки кучерів. Інкрустація кружечка описана вище.

4. «Гачки», «рачки». На відміну від кучерів складаються лише з поясків. Інкрусту­ються в послідовності, показаній на малюнку. Прямим різцем затинають по контуру розміченого мотиву, вибирачами вибирають гніздо. За розмірами гнізда підготовляють пояски, примірюють і вставляють у гніздо на клей. Основні пояски повинні перетинати навхрест одні одних, а вусики з'єднуватися по діагоналі.

5. «Бані», «ментелі» — мотив дуже поширений у гуцульській різьбі та інкрустації. Складається із трикутника, »клинця", на вершину якого поставлено кружечок. Спершу інкрустують трикутники через один