В 1831 р. Тарас прибув до Петербурга, а в 1835 р. товариство заохочення художників ознайомились з роботами Шевченка і дало позитивну оцінку. 22

квітня 1838 р. Брюлов викупив Шевченка з кріпацтва, що відкрило для художника і поета нові творчі можливості. Шевченко також був знайомим з Гребінкою, Жуковським, Венеціаном.

В 1840 р. вийшла перша Шевченкова збірка поезій «Кобзар».

В 1843 р. Шевченко відвідав рідні місця на Україні. Протягом 1843-1845 р. написав безліч творів, які увійшли в збірку «Три літа» - серед них: «Сон», «Еретику, «Наймичка», «І мертвим, і живим», поема «Кавказ».

В 1850 р. був арештований, під час обшуку відібрано папір, фарби, поезії Пушкіна, Лєрмонтова, Шекспіра.

25 травня 1859 р. Шевченкові вдається вирватись в друге у рідні місця.

9 березня 1861 р. до хворого поета надійшло багато поздоровлень, 10 березня 1861 р. о п'ятій годині 30 хв. ранку помер Тарас Григорович Шевченко.

Т.Шевченко є класиком української поезії. Серед його творів безліч віршів, поем, в яких він передає жіночу, сирітську долю. Оспівує український народ і побут, Бога в житті українців.

«Кобзар» Шевченка в музичному житті народу

Серед безсмертних національних епопей, створених на основі фольклору, серед перлів творчості людського генія, якими по праву називають «Іліаду» й «Одіссею», «Пісню про Нібелунгів», «Пісню про Роланда», древньоруські билини, шотландські саги, «Кобзареві» Т- Шевченка належить почесне місце.

Як і згадані вище твори, що були розраховані на декламування або спів носіями народних традицій виконавства, велику частину віршів поета український народ сприйняв як вираз потаємних мрій і сподівань трудящого люду, найспівзвучніших своєму ідеалу, тому поклав їх на народні наспіви, і вони стали органічною складовою частиною пісенності України.

Свої вірші поет адресував перед усім народним масам, він їх часто співав, а з проханням покласти на музику звертався до композиторів та знавців фольклору. Тому так легко озвучувалися Шевченкові вірші, тим-то так природно вони переходили із сфери літературної в музичний побут народу.

Музична фольклористика, зокрема такі визначні її представники, як Ф. Колесса, М. Грінченко, Д. Ревуцький, П. Козицький, цілий рад сучасних фольклористів, музикознавців, збирачів усної творчості доклали багато зусиль для поповнення фольклорної шевченкіани, для поглиблення знань про історію виникнення, розкриття музичного авторства деяких пісень та ж поширення.

В «Кобзарі» Т. Шевченка, який увібрав у себе найрізноманітніші мотиви народно-пісенної творчості, органічно переплелися прикмети і епосу, і лірики, і драми, і сатири.

Міцний зв'язок Шевченкових поезій з фольклорними традиціями відтворення навколишньої дійсності особливо яскраво виявився у змалюванні образів природи, які в поета, так само як і в народно-пісенній творчості, персоніфіковані й виступають переважно в зіставленні з ситуаціями людського життя. Обумовлено це анімістичним світоглядом

слов'ян, які одухотворювали природу й приписували їй людські переживання. Народному світосприйманню були однаково близькі і романтичні, гіперболізовано-піднесене трактування образів природи ( «Реве та стогне Дніпр широкий» ), і реалістичне, життєво правдиве відтворення картин пейзажу, внутрішнього стану людини, її інтимного світу, яке знайшло рельєфне вираження в середній і пізній період творчості Шевченка.

Особливість народнопісенної символіки, яку використовував Шевченко, - це її доцільність, природність, відповідність традиції.

Визначення проблематики

Особливо популярним твором Давидовського на слова Шевченка була поема «Україна»

Основа тексту поеми – вірш «Розрита могила». Але композитор поводиться з ним досить вільно, додає уривки з інших творів Шевченка, багато разів повторює ті чи інші слова. У вірші «Розрита могила» бринить зойк відчаю від страждань народу і протест проти його національного та соціального гноблення. Поет звертається до України, турбується про її майбутнє. Він з болем питає, чому ж вона гине, і сам дає відповідь : винні і царські чиновники, винні і «власні» поміщики. Вірш має велике соціальне значення, бо Шевченко в ньому вперше одверто поставив питання про гноблення українського народу колонізаторами, про те, що народ треба «пробудити» до активних дій, до боротьби за своє щастя.

У 1914 році хормейстер взяв участь у відзначенні памяті Т. Г. Шевченка. Щоб привернути увагу слухачів численних концертів до своїх капел до становища пригніченого царизмом українського народу, Давидовський обрав саме цей твір, який здавався йому особливо актуальним за ідеями і темою.

В хорі «Україна» треба було донести до слухачів вогненне шевченкове слово. Тому тут автор не користується своїм стилем, безсловесного співу , а всі голоси хору зєднує і подекуди до досить складних поліфонічних побудов. Засобом декламаційності акцентуються ораторські звернення поета до народу. Композитор у поемі зіставляє поступове зникання звучності з несподіваним сильним співом, вводить епізод з сопрано соло на фоні плавного співу хору, збагачує зміст музики використанням окремих груп в контрасті з співом всього хору. Перші епізоди поеми, де говориться про становище на тогочасній Україні, написано в розмірі тричвертному , досить повільно і плавно. Коли ж поет висловлює своє обурення, Давидовський переходить до закликів. Шляхом зміни розміру на чотири чверті музика набуває рішучості, енергійності, поступово зростає сила співу, а в басах зявляються моторні фігури, що акцентують зміст тексту. Урочисто закінчується хор, музичні образи сповнені впевненістю в щасливому майбутньому України. Не дивно, що цей хор був таким популярним. Цьому сприяли його зміст, породжений ідеями великого поета, щира музика.

Г. Давидовський написав музику до частини поеми Т.Шевченка

«Розрита могила»

Світе тихий, краю милий,

Моя Україно!

За що тебе сплюндрували,

За що, мамо, гинеш?

Чи ти рано до схід