В творі зустрічаються елементи пісенного розспіву, які також доповнюють та збагачують мелодику. Характерного колориту та мелодичної виразності твору додає також гармонія та фактура, особливо в місцях, де використовуються застиглі хоральні акорди «Молилась я день І ніч...».

Твір лірико-драматичного характеру з елементами хоралу та просвітлення.

В творі яскраво відчувається розуміння і знання композитором як української народної так і української церковної музики, що відображається в мелодиці хору.

Перші 5 тактів мелодія світла, ніжна, сповнена великої любові і теплоти.

Наступні 4 такти звучать драматично з розпачем «За що тебе сплюндрували».

9-16 такти - закостеніла акордова фактура. Мелодія неначе знесилена, акорди плавно переходять один і один.

17-24 такти - і знову зрив емоцій. Чому? Що є причиною такої долі? Цей епізод повторюється, неначе для загострення уваги - чому?

Відповіддю матері є хорал (25-32 т.) - застиглі акорди, ніби шепіт замученої, знедоленої людини.

33-42 т. - просвітлення, у виконанні жіночого хору, звучить, як спогад про дітей, про кращі часи.

Чоловічий хор (43-45 т.) - звучать з драматизмом, ніби крізь сльози, з важкістю.

51-52 т. — неначе епілог, як відлуння тієї думки, що щойно промайнула з такою силою.

Фактура

Фактура - це спосіб викладу музики. Елементами фактури є мелодія, акорди:, акомпанемент.

Фактура даного твору є акордово-гармонічною. Проте початок твору є

поліфонічним, оскільки відразу вступає тільки сопранова партія, а в 2 т. до них додаються тенори з тієж, проте дещо видозміненою темою (на терцію

вище сопран). В 5 т. вступають альти і баси, з цього моменту твір написано в гомофонно-гармонічному викладі . В творі також зустрічаються розспіви складів (Україно - Укра - га - ї - гі - но 4 т.), що є характерним для української народної пісні.

Вокально-хоровий аналіз

Тип та вид хору

«Розрита могила» - багатоголосий хоровий твір, написаний для мішаного хору. В ньому використано широку палітру динамічних відтінків, різноманітне поєднання тембрів хорових партій. З розвитком темпових і агогічних змін твір досягає високої художньої довершеності, повністю розкриває художній образ, змальований в поезії Шевченка.

Діапазон хору сягає від фа великої октави до ля-бемоль другої октави, тобто ми бачимо, що загальний діапазон є доволі широкий, що сприяє якнайповнішому розкриттю характеру твору.

Діапазон хорових партій

Сопрано - мі-бекар І - ля-бемоль II октави

Альт - до І - ре-бемоль II октави

Тенор - фа-малої - соль І октави

Баритон - сі-бемоль великої - ре-бемоль І октави

Баси - фа-великої - ре-бемоль І октави

Загальний діапазон хору -

фа великої - ля-бемоль II октави

Теситура хорових партій

Всі хорові партії написані у зручному діапазоні і утворюють переважно природній виконавській ансамбль. Проте в місцях, де сопранова та тенорова партії мають дещо високу теситуру потрібно вимагати і добиватися від хористів «штучного» виконавського ансамблю (т.6 або т.17).

У творі використовується октавний унісон баритона і баса (т.26-28),

Для басів такі ноти є досить низькою теситурою, що створює певні виконавські труднощі і вимагає добре підготовлених співаків - басів-октавістів, з добре розвиненими вокальними даними у нижньому регістрі.

Ансамбль

Хоровий ансамбль - це злиття голосів щодо їх сили і тембру в кожній хоровій партії і урівноваженість звучання партій в цілому хорі. Почуття ансамблю - один з найважливіших елементів хорової звучності. Хоровий ансамбль залежить також від фактури твору.

Абсолютно очевидно, що партії, виконуючі більш суттєвий музично - тематичний матеріал, повинні звучати яскравіше, голосніше, ніж партії, які виконують роль акомпанементу. Тому значення музичного матеріалу,

виконання якого доручено тій чи іншій партії, має вирішальну роль.

З боку розподілу мелодичного матеріалу, в зв'язку з особливостями гомофонно-гармонічного стилю мелодія знаходиться, у сопранової партії, тому іншим партіям слід співати на нюанс тихіше, щоб не забивати мелодичний малюнок. Проте слід також визвучити ходи альтової та басової партій, коли у сопран та тенорів половинна нота (т.20). Диригент повинен виділити хода хору на фоні сопранової партії (т.31-32). Коли тему веде чоловічий склад (т.42-44), слід виділити басовий хід «Пану - ва - га - ла» (т.44). А також слід визвучити теноровий хід в 49 т. «На широ - кі - гім світі».

Динаміка в творі дуже тісно пов'язана з характерним звуковидобуванням, штрихом, дикцією, тому динамічний ансамбль хору є дуже важливим при виконанні твору.

В творах акордово-гармонічного викладу особливу роль відіграє дикційний ансамбль, бо хористи повинні всі разом, одночасно вимовляти склади та слова, що вимагає великої пильності та уважності від диригента

(«за що мамо гинеш т.8-9»).

Поняття ансамблю охоплює усі аспекти хорового виконавства: дикції, темпу, ритму, які знаходяться поміж собою у тісному співвідношенні, доповнюючи та збагачуючи один одного. Так, наприклад:

1) досягнення тембрової врівноваженості пов'язане з виконавськими навиками, вокалізацією мелодій, окремих звуків, формуванням якісного хорового звучання;

2) ритмічний же ансамбль пов'язаний з артикуляцією, дикцією поетичного тексту, який в свого чергу взаємодіє з нюансами.

Врівноваженість в силі та злитті за тембром є основа І елемента хорової звучності - часткового ансамблю, тобто ансамблю партії. Якщо врівноважити цей ансамбль за силою звуку з іншими партіями, то це дало б нам загальний ансамбль хору. II елемент ансамблевої звучності - хоровий стрій. Кожний співак

повинен прислухатись до своїх сусідів в партії, щоб побудова звуку відповідала інтонаційній природі. легкість в напруженні та звучність в

гучному f є результатом об'єднання ансамблю зі строєм. Виконавська хорова майстерність - це найтонші струни, які ідуть від кожного співака і сходяться на диригенті. Воля диригента - це воля