Елементи | Властивості | Наслідки

Ансамбль | Врівноваженість, злиття кожної партії та хору | Цільність

Стрій | Стрункість, точність акорду | Краса

Нюанси | Сприйняття та виконання вказівок диригента | Довершеність

Відсутність ансамблю, строю або нюансів руйнує хорову звучність. Для досягнення якісного звучання, необхідні наступні правила:

1) кожний співак повинен вслухатися у свою партію, щоб силою свого голосу врівноважитись в ній тембром, злитись з нею;

2) кожна партія злившись в собі, повинна прислухатись до останніх партій, щоб силою звуку зрівнятись з хоровою звучністю. Це створює загальний ансамбль.

3) Кожний учасник в хорі, виробляючи ансамбль в партії, повинен вслухатись в неї, та висотністю свого звука з нею зливатись в точний унісон, (частковий стрій).

4) Коли партія, об'єднавшись у частковому строї, об'єднується в хорі

єдиним акордом, підстроївши свою висоту до належної інтонації, тоді такий інтонаційний ансамбль буде досягатись в загально - хоровому

строї.

5) Кожний співак хору повинен безперервно «спілкуватись» з

диригентом, бачити його, розуміти його вказівки та виконувати їх.

Основний принцип вокалізації

Найціннішим, найдосконалішим, що є характерним для написання композитором всіх хорових партій - це їхня вокальність, зручність для виконання. Мелодика та інтонації музичних фраз, їхня структура створена надзвичайно потужний вплив на співаків, який створює відповідний емоційний настрій для повного вияву всіх барв голосу, які необхідні для характеру. Музичні фрази, речення вимагають від співаків доброї вокальної підготовки, володіння співочим диханням, вміння співати у вокальній позиції для досягнення чистоти співу, строю та уникнення численних інтонаційних проблем, які зустрічаються в даному творі. Наприклад - хорал (т.26-53) хор повинен виконувати в динаміці ррр.

Цілі та половинні ноти впродовж 7 тактів виконуються на доброму, ланцюговому диханні, що створює проблеми, які диригент разом з хором

повинен подолати.

Дикційні особливості

Дикція - це чітка і ясна вимова, чистота та бездоганність звучання кожної голосної і приголосної, від яких залежить дохідливість тексту до слухача.

Для підготовлених співаків дикційних труднощів не існує, оскільки

правильне звукоутворення та спів на «правильному» діафрагматичному

диханні (на опорі) забезпечує політ голосних звуків у найвіддаленіші куточки

залу.

Брак вокальної підготовки співаків змушує диригента вишукувати найрізноманітніші засоби та прийоми для подолання дикційних труднощів і досягнення виразного співу. Цей підхід породив цілі розділи науки хорознавства, і зусилля хормейстерів та диригентів дуже часто залишаються марними, бо неправильне звучання голосних залишається.

В даному творі вже на початку зустрічається буква «р», в словах «краю» та «Україно», в обох словах однакове співставлення приголосних «кр». Щоб домогтися від хористів правильної і виразної вимови цих слів, треба «р» протягнути так, щоб воно завібрувало «кр-р-раю».

При розспівуванні деяких складів слід додавати букву «р», «тебе», буде , «те-те-бе» або «до схід» - «до-го схід».

Слід звернути увагу на слова «широкім», оскільки тенденція є у деяких співаків «шерокім».

Типи інтонаційних трудощів. Стрій.

Основною властивістю звучання кожного хорового колективу є стрій, який забезпечує в значній мірі злагодженість і ансамблевість звучання. Якщо стрій ми розглядаємо як правильне і точне інтонування інтервалів у їх мелодичному і гармонічному видах. То в даному твору є ряд проблемних інтонаційноскладних епізодів, які диригентові і виконавцям потрібно подолати для досягнення правильної і точної звукової бази, а також для вирішення художніх завдань. Об'єктом найретельнішої і найвимогливішої роботи з співаками в даному творі повинні бути усі хроматизми, які слід інтонувати обережно, досягаючи чистоти рівно з підтягуванням вгору (фа).

VII ступін виконується з тенденцією до підвищення (мі-бекар)

VI ступінь слід співати близько до попереднього; тенденція до підвищення (ре-бемоль)

V ступінь має тенденцію до пониження, його слід підтягувати вгору (до).

IV ступінь - так як і V ст. слід підтягувати вгору (сі-бемоль)

III ступінь має тенденцію до підвищення, тому його потрібно співати з тенденцією до пониження (ля-бемоль)

II ступінь теж має тенденцію до підвищення, його теж треба співати

гостро з підтягуванням угору (соль)

На І ступінь (фа) слід звернути особливу увагу, бо він потребує

інтенсивного підтягування вгору.

Велика і мала секунди є дуже небезпечні для інтонування інтервали, слід також звернути увагу на основу гармонії, що становить інтервал - терції. Цей інтервал є зародком акордів мінорного і мажорного ладу та інших різноманітних сполучень.

Виконавський план

Перед тим, як приступити до вивчення хорового твору з хором, диригент повинне сам добре вивчити цей музичний твір.

Він повинен відмінно уявити собі всі стани, які він пройде, працюючи над партитурою, від вивчення нотного і літературного тексту до моменту виконання його на сцені.

Робота диригента над партитурою хорового твору відповідно, має два періоди: перший - попереднє вивчення партитури диригентом особисто і другий - розучування даного твору з хором. Щоб засвоїти музику вивчаючого твору потрібно не тільки знати музичний і літературний текст твору, корисно познайомитись із творчістю даного композитора (а якщо це народна пісня, як в нашому випадку, то із пісенною творчістю даного народу).

При вивченні художнього твору умовно розрізняють три основних етапи.

Перший етап. Опанувавши партитуру, керівник може починати роботу розучування твору в складі ансамблю. Він намічає план репетицій. Починати треба із загального ознайомлення з творами. Хористи одержують певне уявлення про твір, його характер, штрихи, технічні труднощі, темпи, динамічні відтінки.

Почавши роботу над